Героїзм у часи окупації: історія Віталія Куколя
У часи випробувань народжується сміливість. Саме таким був Віталій Куколь із села Кам’янка на Сумщині — звичайний чоловік, чия відвага під час окупації у 2022 році стала прикладом громадянського героїзму. Коли війна прийшла до його села, він не став ховатися, а взявся за створення саморобної зброї, щоб допомогти теробороні.
Самозахист у зоні бойових дій: закон чи необхідність?
Під час окупації Тростянця порушення законів стало звичним явищем. У таких умовах Куколь власноруч зібрав одноствольний пістолет і дульнозарядну рушницю. Його інструменти — металеві трубки, дерев’яні рукоятки, гніт для запалення. Все це — не для наживи, а задля оборони своєї громади.
- Зброя не мала промислового вигляду
- Не використовувалася з злочинною метою
- Зберігалася як частина оборонної ініціативи
У післяокупаційний період Віталія дякували за його підтримку. Проте все змінилося після обшуку в січні 2024 року, коли правоохоронці знайшли у нього дві саморобні пістолети, рушницю та 1,25 кг пороху.
Закон і обставини: два паралельні світи
Попри патріотичні мотиви, закон залишився непохитним. Суд виправдав Віталія за виготовлення зброї під час окупації, проте визнав винним у її незаконному зберіганні після деокупації. Він пояснив, що мав усну домовленість із представниками СБУ щодо тимчасового зберігання зброї. Прокуратура ж стояла на своєму: закон не передбачає подібних “усних” угод.
У результаті 19 травня 2025 року суд виніс вирок — один рік умовного терміну з можливістю до трьох років позбавлення волі у разі порушення.
Чи може війна бути виправданням?
Ця справа стала знаковою і викликала широкий суспільний резонанс. Вона поставила перед громадськістю складне запитання:
- Чи має самозахист під час війни бути винятком із закону?
- Чи варто адаптувати законодавство про зброю до умов воєнного часу?
- Як вчиняти з тими, хто боровся не з корисливих мотивів, а заради захисту?
Для багатьох українців Віталій Куколь став символом необхідності змін у законодавстві. Його історія — це сигнал для держави та суспільства: у надзвичайних умовах потрібна гнучкість і розуміння.
Чи готове суспільство до змін?
Справжню ціну війни сплачують не лише солдати на передовій, а й ті, хто в тилу — з гвинтівкою, зробленою власноруч, та совістю, яка болить за кожне рішення. Сьогодні важливо замислитися:
Чи не час внести гнучкість у законодавство для простих громадян, що стали захисниками у складні часи?
Обговорення подібних справ — це перший крок до змін. Не залишайтеся байдужими! Поділіться своєю думкою — чи має держава враховувати контекст, у якому діяли такі люди, як Віталій Куколь?
