Проблеми управління арештованими активами в Україні
Історія з екс-міністром енергетики Германом Галущенком вкотре привертає увагу до складнощів у процесі управління арештованими активами в Україні. Цей випадок висвітлює численні виклики переходу майна з рук колишніх чиновників режиму Януковича у державну власність та наголошує на необхідності покращення ефективності використання конфіскованих ресурсів.
Суть справи Германa Галущенка
Герман Галущенко мешкав у будинку в Царському селі на околицях Києва, який формально знаходиться під управлінням Агентства з розшуку та менеджменту активів (АРМА) з 2021 року. Цей маєток раніше належав Віталію Захарченку — колишньому міністру внутрішніх справ часів Януковича та фігуранту справ Майдану.
Після низки обшуків Національного антикорупційного бюро (НАБУ) стало відомо, що Галущенко користувався будинком, іноді без офіційних договорів. Про це публічно заявив депутат Ярослав Железняк. Скандал виник тому, що АРМА:
- не запобігло безоплатному користуванню майном;
- не призначило управителя для об’єкта;
- не забезпечило належний контроль за прибутками та використанням будинку.
Чому ця ситуація є важливою для України?
Вона чітко ілюструє низку проблем, пов’язаних із управлінням конфіскованим майном:
- Відсутність контролю зі сторони державних органів за арештованим майном;
- Приховування інформації про безкоштовне користування нерухомістю, що підриває прозорість державних процесів;
- Недосконалість системи передачі і управління конфіскованими активами, які могли б служити джерелом наповнення бюджету.
Сам Герман Галущенко визнає, що орендував будинок через ріелторів, не був обізнаний про його зв’язок із Захарченком і стверджує, що плата була дуже низькою або символічною. Однак голова антикорупційного комітету Верховної Ради Вероніка Радіна сумнівається в правдивості цих заяв і направила скарги до Державного бюро розслідувань (ДБР) та Офісу генерального прокурора.
Подальші кроки та перспективи
Нове керівництво АРМА лише наприкінці 2025 року розпочало конкурс на пошук управителя для цієї нерухомості, однак станом на сьогодні будинок залишається без офіційного нагляду. Також Мін’юст у 2025 році домігся через Вищий антикорупційний суд конфіскації майна, що належало Захарченку, включно з цим маєтком, створюючи юридичну базу для державного управління.
Цей інцидент викликає важливі питання про ефективність роботи антикорупційних та управлінських органів в Україні:
- Чи є нормою, що арештовані об’єкти роками використовуються безконтрольно?
- Чи падають доходи державного бюджету через неефективне управління конфіскованими активами?
Адже кожен конфіскований актив — це не тільки символ справедливості, але й реальний ресурс для розвитку країни.
Заклик до уваги та спостереження
Рекомендуємо уважно стежити за розвитком ситуації, адже від прозорості та відповідальності державних органів залежить успішність боротьби з корупцією та рівень довіри громадян. Якщо ви зацікавлені в темі антикорупції та управління державним майном, не пропустіть оновлення й аналіз нових подій на нашому сайті.
Ваш голос і знання можуть сприяти зробленню системи чеснішою та ефективнішою.
