Це було звичайне ранкове повідомлення, пророкуючи ще один напружений день в зоні бойових дій. Голова Донецької обласної військової адміністрації, Вадим Лях, підтвердив: дамбу Курохівського водосховища пошкоджено. Думка про те, що така стратегічна споруда перетворюється на місце ворожих дій, лякала. Але це — реальність, з якою знову доводиться стикатися місцевим жителям.
Курохівське водосховище — не просто водойма; це джерело життя для багатьох міст і сіл. Його пошкодження через військові дії російських сил — це новий рівень загрози: можливість затоплення територій і порушення постачання води. Якими би не були мотиви цих дій, наслідки відчують звичайні люди, які хочуть жити мирним життям, без страху залишитися без води чи даху над головою.
Цей випадок — не ізольоване явище, а частина широкомасштабного конфлікту між Україною та Росією, який залишає свій слід на критичній інфраструктурі, доводячи мирні регіони до межі витривалості. Іноді здається, що зруйновані дамби, дороги, міста — це метафора усієї ситуації, результату агресивної політики, яка руйнує не лише будівлі, а й життя тисяч людей.
Цікаво, що думають жителі прилеглих сіл, які вкотре стають заручниками обставин? Що вони відчувають, коли щоранку, дивлячись на горизонт, сподіваються на кращий день, однак бачать лише відблиски напруги? Це історія не лише про руйнування, а й про надію та віру в краще майбутнє, яке ще потрібно вибороти, навіть коли світ навколо руйнується.
