Однієї ночі в кінці липня, коли Київ спокійно спав, ранкову тишу розірвали вибухи російських дронів. Це була одна з наймасштабніших атак на столицю України, у якій використано понад 89 безпілотників Shahed-131/136 та керовану ракету. Українські військові, як завжди, були на висоті—більше 30 дронів було ліквідовано в повітрі, відчутних пошкоджень вдалося уникнути. Неймовірно, але не було поранених, що вкотре підкреслює значимість та професіоналізм наших захисників. Проте дрібний острах завжди залишається з ними, бо ж щоранку можна прокинутися від вікон, що трясуться від вибухів.
Пізніше, у листопаді, Київ знову став мішенню. Російські сили завдали потужного удару о 5-й ранку: безпілотники мчали від Орла та Курська. Незважаючи на успіх української оборони, вісім дронів досягли міста. У шести районах піднявся вереск сирен, полетіли шибки, загорілися будинки, з'явилися поранені. Поліцейський з героїзмом та відвагою не лише врятував цінність, але й підтримав людей у цій важкій ситуації. Протягом тієї ночі Україна втратила деяких із своїх дерев над Кіровоградом, Києвом, Сумами та Полтавою.
І ось уже 7 листопада, коли Київ вкотре оточили пекельні звуки наближаючих дронів. Жителі міста провели ніч у сховках, остерігаючись можливої біди, але з надією в серці, що наші відважні воїни знову захистять місто. Більше 30 дронів не дісталися своєї цілі, але декілька все ж завдали шкоди, залишивши по собі рани і у вигляді зруйнованих будівель, і у вигляді зболілого серця.
Ці напади—не просто акти тероризму, це намагання зломити дух сильного народу. Але кожен напад, кожна загроза лише підкріплює нашу єдність і віру в перемогу. Україна вистояла і вистоїть, доки її сини і дочки боронять свою землю від ворога. І хоча страх ні на мить не зникає, поряд завжди вірність, сила і бажання будувати нове майбутнє на своїй землі. Україні не зламати.
