Уявіть собі ніч, коли Київ накриває величезний грім гіперзвукових ракет "Кинжал", балістичних "Іскандерів" та невтомних дронів. Це була ніч протистояння, сповнена небезпеки та адреналіну, яка тривала майже п'ять годин. Місто, зазвичай спокійне у своїй величі, пережило інтенсивний штурм, що здавалося би унеможливило спокійний подих.
Одна справа — чути історії про таку потужну зброю та їх здатність до знищення, але зовсім інша — відчути її силу на власній шкірі. Це був не просто випадок, коли кіно стає реальністю. Кожна хвилина, кожна секунда відзначалась свистом повітря та луною вибухів. У таку буремну ніч дуже важливо знати, що наші захисники не сплять: життя багатьох залежить від їхньої майстерності та рішучості.
Невідомо наскільки значними є збитки, але кожен вибух залишає слід — як матеріальний, так і емоційний. А що щодо потерпілих? Кожен втрачений дім, кожна розтрощена родина — це ще одна причина, чому ці серпанкові тривоги з такою силою впиваються в кожне серце.
Українські сили оборони, однак, в цю ніч не дрімали. Вони не лише давали відсіч ударам, але й продемонстрували, на що здатні наші люди, навчені діяти в умовах постійної загрози. Це неабияк підносить дух народу, дає надію, що ця боротьба залишиться в минулому як труднощі, які нам вдалося подолати разом.
А світ? Якби ж він звернув більше уваги на цей невтішний караван подій. Можливо, саме такі моменти стають тригером для дослухання та співчуття, водночас підсвідомо змушуючи замислитися над глобальними масштабами конфлікту. Бо, зрештою, кожна така ніч — це випробування не лише для окремого народу, а і для світової спільноти в цілому.
