Війна між Україною та Росією призвела до складних викликів у забезпеченні військової дисципліни, зростання дезертирства та ухилення від мобілізації, а також викликала значні занепокоєння щодо порушень прав людини з обох сторін конфлікту.
На українському фронті ситуація виглядає загрозливою: з січня по серпень 2024 року зафіксовано понад 45 тисяч випадків дезертирства, що становить приблизно 10% від загальної кількості особового складу. Українські власті намагаються розв’язати цю проблему, розрізняючи "добровільну демобілізацію" та власне дезертирство. Задля заохочення повернення солдат до своїх частин, парламент прийняв закон, що дозволяє повернутись без покарання після першого застереження. Але реалізація цього закону ускладнюється браком ресурсів та нестачею волі з боку командирів, які часом ухиляються від реєстрації таких випадків.
Водночас ситуація з мобілізацією залишається проблематичною через корупцію. Президент Зеленський був змушений вжити рішучих заходів, включаючи звільнення представників регіональних військових комісаріатів. Попри ці зусилля, багато чоловіків уникають призову через підкуп, переховування чи еміграцію. Громадськість ставиться критично до методів мобілізації, зокрема через порушення прав людини та недоліки у функціонуванні Територіальних Центрів Рекрутингу, які інколи вдаються до примусового призову, що викликає фізичні сутички і обурення.
У Росії ситуація зневажливіша: судження солдатів за дезертирство та непослух значно збільшились з початку війни, а покарання часто передбачають катування. Солдати бояться таких умов і тому вважають за краще бігти, ніж зіткнутися з жорстокістю та насильством.
Обидві країни зіштовхнулись з браком робочої сили, що ускладнює їхні зусилля на фронті війни. Незважаючи на більш широку популяцію в Росії, жорсткість їхніх методів вербування і тяжкі умови служби не допомогли вирішити цю проблему. Війна вимагає не лише сміливості та патріотизму, але й здатності до відповідального управління, чого часто бракує з обох боків конфлікту.
Загалом, ця ситуація висвітлює не лише військові труднощі, але й глибокі проблеми з людськими правами, які виникають під час значних збройних конфліктів. Незважаючи на всі зусилля обох держав, необхідність у нових дипломатичних рішеннях, які захистять права громадян та забезпечать збереження людських життів, стає дедалі нагальнішою.
