2024 рік став знаковим для Європейського Союзу, адже обсяг імпорту російського скрапленого природного газу (СПГ) сягнув рекордних 17,8 мільйонів тонн. Ця цифра перевищила минулорічну на понад 2 мільйони тонн та забезпечила Росії друге місце серед постачальників СПГ до Європи, після США, залишивши позаду Катар.
Ключовою причиною такого збільшення імпорту російського СПГ стала його відносно низька вартість у порівнянні з іншими постачальниками. Європейські компанії діють з економічних міркувань, закуповуючи більші обсяги газу у найбільш дешевих постачальників, незважаючи на геополітичні напруження.
Парадоксально, але на тлі зусиль ЄС зменшити залежність від російської енергетики, санкції на російський СПГ так і не були введені. Водночас, частка російського трубопровідного газу у загальному імпорті знизилася з 40% у 2021 році до близько 8% у 2023, тоді як загальна частка російського газу, включаючи СПГ, залишилася на рівні близько 15%.
Цікаво, що значна частина російського СПГ реекспортується до інших країн, головним чином в Азію. Ця практика, відома як "перевантаження", дозволяє європейським компаніям отримувати прибуток від експорту російського СПГ без його використання в Європі.
ЄС поставив амбітну мету — повністю припинити імпорт будь-яких російських викопних енергоносіїв до 2027 року. Проте процес відбувається поступово, і плануються конкретні заходи, включаючи заборону перевантаження російського СПГ з європейських портів. З березня 2025 року ЄС планує заборонити перевантаження російського СПГ до країн поза межами ЄС.
За останніми подіями, збільшення імпорту СПГ може пояснюватись прагненням завершити відвантаження до початку дії санкцій. Енергетична стратегія ЄС включає значне збільшення імпорту СПГ зі США та Катару. Проте продовження залежності від російського СПГ викликає занепокоєння щодо фінансування військових дій Росії, особливо в контексті продовження війни в Україні.
Країни Центральної та Східної Європи, які були значно залежні від російського трубопровідного газу, стикаються з труднощами у переході на інші джерела енергії. Закінчення великої транзитної угоди через Україну збільшило тиск на ці країни для закупівлі дорожчого СПГ, а деякі члени ЄС, як Словаччина та Угорщина, висловлюють занепокоєння щодо економічних наслідків цього переходу.
Загалом, імпорт російського СПГ в ЄС досяг рекордних рівнів через економічні фактори, незважаючи на спроби зменшити залежність від російської енергії. ЄС перебуває у складній енергетичній ситуації, намагаючись збалансувати економічні інтереси з геополітичними занепокоєннями та прагнучи до довгострокової мети енергетичної незалежності від Росії.
Цікаво, як економіка перемагати геополітичні амбіції. Чи зможе ЄС все ж знайти альтернативи?
Виглядає на те, що економічні інтереси переважають над безпекою, кидуючи виклик стратегії енергетичної незалежності ЄС.
Зростання імпорту російського СПГ свідчить про складність балансу між економічними вигодами та політичними зобов’язаннями ЄС.
В умовах геополітичної напруги важливо знайти рішення для забезпечення енергетичної безпеки без залежності від Росії.
Цікаво спостерігати, як економічні фактори переважають геополітичні впливи у постачанні енергії до ЄС.