Президент Туреччини Реджеп Тайїп Ердоган постає як особлива фігура в контексті міжнародних конфліктів, зокрема у Сирії та Україні. Його мирний план для України пропонує створення демілітаризованої зони на сході країни, особливо у Донбасі, зі значними поступками, такими як відтермінування вступу України до НАТО щонайменше на 10 років. В обмін Україна отримала б гарантії безпеки та військову допомогу, що її забезпечуватимуть міжнародні сили. Це може стати можливістю уникнути прямого конфлікту з Росією, особливо з урахуванням потенційного повернення Дональда Трампа до президентства в США та можливого скорочення підтримки України з боку США.
Що стосується Сирії, Ердоган має значний, але обмежений вплив в умовах сирійської громадянської війни. Туреччина не контролює керівну еліту Сирії, проте значною мірою впливає на численні опозиційні групи на півночі країни. Нещодавній наступ сирійських опозиційних сил, керованих "Хайат Тахрір аль-Шам", в провінції Алеппо не контролюється безпосередньо Туреччиною. Ці сили досягли помітних успіхів проти режиму Асада, захопивши Алеппо та інші території.
Поточна ситуація в Сирії є надзвичайно напруженою. Режим Асада стикається з серйозними викликами на тлі масштабного наступу опозиційних сил, що називають свою операцію "Стримування агресії" у відповідь на посилення обстрілів з боку сирійської арабської армії. Режим втратив контроль над Алеппо, є повідомлення про масові дезертирства та атаки на контрольно-пропускні пункти в інших частинах країни. Спираючись на підтримку союзників, зокрема Росії, яка пообіцяла надати додаткову військову допомогу, режим прагне стабілізувати ситуацію.
У той же час, міжнародна спільнота пильно стежить за розвитком подій. Башар аль-Асад заявив, що захищатиме цілісність та стабільність Сирії від "терористів". Іранські сили також мобілізовані поблизу сирійського кордону. Ірак висловив готовність підтримати Сирію у боротьбі з тероризмом.
Що стосується позиції Ердогана щодо Сирії, вона змінилася з часом. Спочатку різко критичний до режиму Асада, тепер Ердоган шукає шляхів нормалізації відносин з Асадом. Основна увага приділяється боротьбі з курдськими групами та маневруванню між складними відносинами з Іраном і Росією, що значною мірою впливає на його підхід до сирійського конфлікту.
Таким чином, в той час як мирні пропозиції Ердогана спрямовані на стабілізацію інших конфліктів, його вплив у Сирії залишається складним і обмеженим. Тим часом, значні досягнення опозиційних сил проти режиму Асада надають нового динамізму сирійському конфлікту, роблячи його ще більш непрогнозованим.
