Прем’єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо викликав неабиякий резонанс своїм візитом до Москви на зустріч із президентом Росії Володимиром Путіним. І ця зустріч не пройшла непоміченою — особливо на тлі триваючого російсько-українського конфлікту та наближення завершення газового транзитного договору між Україною та Росією.
Історія цього договору почалася ще в грудні 2019 року, коли НАФТОГАЗ України і ГАЗПРОМ Російської Федерації підписали угоду, що була вкрай важливою для забезпечення постачання російського газу європейським країнам, зокрема Австрії, Словаччині, Італії та Угорщини. Нашій країні, хоча зараз і в стані війни, вдалося продовжувати транзит через свою територію, забезпечивши стабільність поставок до кінця 2024 року завдяки останньому отриманню платежів від ГАЗПРОМу в листопаді.
Фіцо виправдав свій візит, пояснюючи це різкою заявою українського президента Володимира Зеленського про плани зупинити російський газовий транзит після завершення угоди. Він подав свою поїздку як крайню міру з метою забезпечення газових постачань для Словаччини. Але це викликало негативні реакції як у України, так і в Європі. Зеленський висловив звинувачення у підриві суверенітету на користь Росії, а також закликав до розслідування. Незгоду висловили сусідні країни, такі як Чехія, та опозиційні партії Словаччини, організувавши у Братиславі протести.
Своєю поїздкою Фіцо, зрозуміло, відкрив складну тему газових поставок і безпеки енергетичних ресурсів на континенті. До цього такі візити здійснювали лише лідери кількох європейських країн, включаючи прем’єр-міністра Угорщини Віктора Орбана та канцлера Австрії Карла Негаммера. Вони також зазнали осуду за свої зустрічі з Путіним.
Одночасно Словаччина шукає інші джерела постачання, угода з Азербайджаном та імпорт американського зрідженого природного газу через Польщу є альтернативами, що активно досліджуються. А Україна визначила чітке бачення свого майбутнього — припинення транзиту російського газу, прагнучи знизити залежність від Москви.
Економічні та політичні наслідки для Словаччини, як члена ЄС і НАТО, є серйозними. З’явилася перспектива можливих міжнародних позовів та сумнівів щодо суверенітету, але головна боротьба ведеться навколо незалежності та стабільності континенту. Говорячи про це, президент Словаччини Петер Пеллегріні вже запитує деталі про домовленості, досягнуті Фіцо у Москві, що свідчить про потужний зовнішньополітичний вплив цього візиту.
