Останні заяви колишнього президента США Дональда Трампа про намір приєднати Гренландію викликали жваві дискусії у світі. На перший погляд, це може здатися дивною ідеєю, однак ситуація набагато глибша: за нею стоять серйозні стратегічні аргументи.
Основна причина такого інтересу — географічне розташування острова. Гренландія є ключовою точкою для спостереження за рухом російських підводних човнів, які проходять через стратегічний прохід між Гренландією, Ісландією та Фарерськими островами (GIUK Gap). Через цю зону російські кораблі мають вихід з Мурманська до Атлантики, тож контроль над цим регіоном є пріоритетним для безпеки США та НАТО.
Ще один аргумент — це наявність американської військової бази у Туле (Гренландія), яка вже зараз забезпечує раннє попередження про потенційно небезпечні маневри Росії. Проте Трамп вважає, що цих можливостей недостатньо, тому потенційно розглядає анексію острова, навіть якщо для цього необхідно буде застосувати силу.
Реакція на такі заяви, звичайно, була миттєвою. Прем'єр-міністр Данії Метте Фредеріксен прямо звернулася до США з чітким меседжем: жодна країна не має права анексувати іншу, навіть прикриваючись питаннями безпеки. Прем'єр Гренландії Єнс-Фредрік Нільсен також висловив занепокоєння, але наголосив, що мешканці острова не повинні боятись таких заяв, і їхня доля — тільки у власних руках.
У цьому контексті слід згадати, що американське військове керівництво також визнає важливість посилення присутності на острові, але при цьому акцентує на тому, що це можливо й без анексії — достатньо поглибити співпрацю з Данією та іншими союзниками. З військової точки зору, розширення і модернізація існуючих баз було б значно простішим і набагато менш конфліктним рішенням.
Зовсім нещодавно Росія проводила в цьому регіоні масштабні навчання з використанням підводних човнів, підтверджуючи стратегічне значення вод Атлантики навколо Гренландії. В цій ситуації питання безпеки та територіальної приналежності стають ключовими для майбутніх дипломатичних стосунків між США, Данією та самим островом.
Поки дипломатичні дискусії тривають, у багатьох виникає запитання: чи варто Європі та Америці посилювати потенційно конфліктну ситуацію, чи все ж таки варто прагнути співпраці, а не відкривати нові гарячі точки?
Одна річ зрозуміла: Гренландія вже не буде просто тихим куточком на карті. Зараз на ній сфокусована увага провідних геополітичних гравців. Чи стане це новою кризою міжнародної політики? Час покаже, але однозначно ситуацію варто тримати у полі зору.
Гренландія дійсно стає важливим стратегічним піщком. Співпраця важливіша за конфлікти у цій ситуації.