Іран та Росія готуються підписати всебічну стратегічну угоду про партнерство, що стане значним етапом у розвитку їхніх відносин. Підписання угоди заплановано на кінець січня 2024 року під час візиту іранського президента Масуда Пезешкяна до Москви. Спочатку планувалося зробити це під час саміту БРІКС у Казані, Росія, проте врешті вирішили підписати окремо.
Ця угода передбачає співпрацю в кількох ключових сферах. В енергетичному секторі фокус робитиметься на транспортуванні російського газу та розвитку нафтових і газових проектів. Росія отримає пріоритетні права на видобування в іранській частині Каспійського моря. Також передбачена співпраця у виробничій і промисловій сферах, розширення транспортних зв'язків, особливо через Міжнародний Північ-Південь транспортний коридор (INSTC), що з'єднує Росію із південними портами Ірану і простягається до Індії.
Угода має на меті зростити двосторонню торгівлю, яка скоротилася з 4,9 мільярда доларів у 2022 році до 4 мільярдів у 2023 році. Запровадження нової платіжної системи для торгівлі в національних валютах дозволить обом країнам обійти санкції, накладені Заходом. Також Росія пообіцяла значні інвестиції у нафтову та газову промисловість Ірану, заявивши про пакет інвестицій на суму 40 мільярдів доларів, хоча значна частина цих коштів поки що не надійшла.
Мілітарна співпраця також займе вагоме місце в угоді, оскільки Росія є ключовим постачальником військової техніки для Ірану, а Іран постачає Росії військову допомогу, зокрема дрони Shahed, що використовуються у конфлікті в Україні. Розвиток цього партнерства зумовлений спільним протистоянням західному домінуванню та бажанням просувати багатополярну систему. Обидві країни прагнуть створити об'єднану силу проти США, від Чорного моря до Перської затоки.
Угода підкреслює прихильність обох країн до регіоналізму, зокрема на Південному Кавказі, де вони намагаються стримувати втручання з боку Заходу. Попри це, всередині Ірану існує скепсис щодо зближення з Росією через історію підтримки нею санкцій ООН проти Ірану та ігнорування іранських інтересів на Південному Кавказі. Росія, у свою чергу, побоюється, що Іран може спробувати покращити відносини із Заходом, що підриватиме їхню стратегічну співпрацю.
Цікаво, як ця угода вплине на геополітичну ситуацію в регіоні та відносини з Заходом.
Чи дійсно ця угода принесе користь обом сторонам, якщо історичні проблеми залишаються нерозв’язаними?
Досить несподівано, що Іран і Росія знову прагнуть зміцнити стратегічні зв’язки, враховуючи історичні конфлікти між ними.
Цікаво, чи зможе ця угода справді підвищити економічну стабільність обох країн в умовах західних санкцій.