Уявіть собі країну, де кожен крок, кожен вчинок, може стати причиною для арешту. Це саме те, що відбувається в Білорусі. У серці цієї системи – багаторічний президент Олександр Лукашенко, який упродовж останнього часу вирішив помилувати чималу кількість політичних в'язнів.
Помилування 175 осіб з вересня до грудня 2024 року, зокрема хворих, пенсіонерів, жінок та молоді до 25 років, може виглядати як промінь надії на тлі посиленого репресивного клімату. Але ці в'язні здобули свободу лише після офіційної згоди з судовими вироками та покаяння. Повинні ми повірити, що це щирий крок до лібералізації, чи це просто спроба Лукашенка підправити своє реноме перед виборами 2025 року?
Справа в тому, що репресії нікуди не зникли. За підрахунками правозахисників, понад 1,283 особи залишаються за ґратами за політичними мотивами, а фактична цифра може бути ще більш вражаючою. Продовжуються арешти та суди. Президентські вибори наближаються, і нова хвиля переслідувань готова накрити країну.
Потрясіння, які охопили Білорусь після виборів 2020 року, ще не зникли. Офіційні результати, що знову віддали перемогу Лукашенку, спричинили масові протести, арешти та вимушене вигнання сподвижників опозиції таких, як Світлана Тихановська. Вона, як символ супротиву, досі веде боротьбу з-за кордону, обіцяючи звільнити всіх ув'язнених і провести демократичні реформи.
Тиск міжнародної спільноти та думка населення всередині країни вже певний час створюють тінь сумніву навколо діянь Лукашенка. Його рішення про помилування може бути лише тактичною грою, щоб виникла ілюзія гуманнішого обличчя перед майбутніми виборами. Водночас, відпущені на волю в'язні залишаються під контролем спецслужб, що лише додає масла у вогонь незадоволення та недовіри до офіційної влади.
Цей очевидний парадокс між удаваними зусиллями до поблажливості та посиленими репресіями показує, що навіть промінь формального прощення може приховувати в собі темні хмари контролю і придушення. Білорусь сьогодні стоїть на порозі змін, але чи зможе вона зробити крок у напрямку справжньої свободи – це питання, яке лишається відкритим.
Ситуація в Білорусі викликає надію на зміни, але реальні проблеми залишаються невирішеними та під контролем.
Помилування в’язнів виглядає як маневр Лукашенка для маніпуляцій, а не справжня політична реформа. Справжні зміни потрібні.
Лукашенко може намагатися виглядати гуманно, однак реальні репресії та контроль залишаються невід’ємною частиною режиму.
Ситуація в Білорусі свідчить про міт на гуманність, але під маскою все ще юрмляться репресії та контроль.