Останні дні принесли нову хвилю надії на можливе припинення вогню між Україною та Росією. Під час переговорів 11 березня у саудівському місті Джидда українська делегація погодилась на пропозицію США щодо запровадження тимчасового перемир'я строком на 30 днів. Це важливо підкреслити: перемир'я може бути продовжене, але виключно за умови взаємної згоди між сторонами конфлікту і поза всіляким сумнівом залежить від позиції Кремля.
Це безумовно знаковий крок на шляху до миру. Проте нам всім слід чітко усвідомлювати, наскільки хиткою є ця перспектива. США чітко наголосили, що тепер м’яч перебуває на боці Росії, і саме від Кремля залежить подальший розвиток подій.
Однак умови, які попередньо озвучував Путін, досі виглядають надзвичайно складними для України. Серед них були такі неприйнятні вимоги, як виведення українських військ із чотирьох регіонів (Донецька, Луганська, Херсонська та Запорізька області), відмова від вступу до НАТО, відмова від ядерного потенціалу, а також зняття західних санкцій з Росії. Російська влада також продовжує використовувати пропагандистські гасла про "демілітаризацію" та "денацифікацію" України.
Особисто для мене одним із найбільш зворушливих моментів переговорів є домовленості щодо гуманітарних аспектів. Сторони обговорили обмін військовополоненими, звільнення затриманих мирних жителів та, що особливо важливо, повернення українських дітей, яких примусово вивезли до Росії. Ми розуміємо, що мир неможливий без гарантій захисту людських цінностей і людських життів.
Цікаво також, що у ході переговорів було затверджено перспективи видобутку критично важливих мінеральних ресурсів — зокрема літію, титану та рідкоземельних металів — що може стати серйозною підтримкою для української економіки у повоєнний період. Не менш важливим є те, що європейські країни активно залучатимуться до процесу мирного врегулювання.
З іншого боку, рішення України знайшло негайну відповідь США — американська сторона пообіцяла миттєво поновити обмін розвідданими з Україною та наростити військову підтримку.
Зараз маємо унікальний шанс спостерігати, як дипломатичні зусилля поєднуються з практичними діями. Та чи прийме Росія протягнуту руку? Чи все завершиться черговим розчаруванням? У будь-якому разі, попереду — вирішальні тижні. Слідкуємо уважно і тримаємо кулаки за справедливий і гідний мир для України.
