Розмова про майбутнє Тайваню та Китаю стала особливо актуальною та напруженою останнім часом. Китай вкотре підтвердив своє прагнення до возз'єднання з Тайванем, вважаючи цей процес неминучим. Прем’єр Лі Цянь підкреслив, що Пекін продовжуватиме політику "відновлення єдності" з Тайванем, дотримуючись принципу "єдиного Китаю" та консенсусу 1992 року. Він також наголосив на рішучому протистоянні всіляким сепаратистським діям з боку Тайваню та зовнішньому втручанню.
У контексті військових та дипломатичних напружень Китай неодноразово проводив військові навчання поблизу Тайваню, зокрема, недавні навчання з "бойовою стрільбою" біля південно-західного узбережжя Тайваню. Ці навчання містили участь 32 військових літаків та одного військового корабля, які на Тайвані називають небезпечними та провокаційними. Китай не виключає застосування сили для контролю над Тайванем, оскільки вважає острів своєю територією.
Політична та економічна стратегія Китаю передбачає розвиток мирного співіснування через розширення економічного та культурного співробітництва, а також покращення добробуту мешканців обох сторін. Однак Тайвань відкидає претензії Китаю, вважаючи, що лише самі тайванці мають право вирішувати своє майбутнє.
Загострення напруженості у Тайванській протоці відбулося у зв'язку з обранням Лая Чінг-де на посаду президента Тайваню у травні 2024 року, якого Китай вважає сепаратистом. Його візит на Гаваї та Гуам викликав критику з боку Пекіна та спричинив підвищення воєнної активності Китаю в регіоні.
Міжнародні аналітики вказують, що Китай уважно стежить за реакцією міжнародної спільноти на вторгнення Росії в Україну. Кожна слабка реакція може заохотити Китай до більш агресивної політики стосовно Тайваню. На дипломатичному фронті Китай, зокрема, міністр закордонних справ Ван Ї, підтримує мирні переговори між США та Росією щодо конфлікту в Україні, зберігаючи нейтралітет у цій війні. Однак західні країни критикують Китай за те, що він не засуджує дії Росії та потенційно надає їй підтримку.
Отже, китайська позиція щодо Тайваню виражається твердим наміром до возз'єднання, протистоянням сепаратизму і готовністю до військових дій, супроводжуючи це військовими маневрами та дипломатичною активністю, одночасно уважно стежачи за глобальним геополітичним розвитком.
Ситуація навколо Тайваню дедалі загострюється, і міжнародна спільнота має реагувати на агресію Китаю.
Відновлення зв’язків між Тайванем і Китаєм можливе лише за умов взаємоповаги, а не під тиском чи загрозами.
Китайська політика щодо Тайваню вимагає пильної уваги, адже напруженість може загрожувати стабільності в регіоні.
Китай продовжує тиснути на Тайвань, демонструючи готовність до військових дій, що викликає занепокоєння в світі.