Кирило Дмитрієв, спеціальний представник Путіна у сфері інвестицій та економічної співпраці, прибув до Вашингтона з нелегким завданням – спробувати відновити російсько-американський діалог, який, за його словами, "був повністю зруйнований" за адміністрації Байдена. Чи реалістично це – відновити переговори у нинішніх умовах війни та жорсткого протистояння?
Про візит Дмитрієва інформував прессекретар Кремля Дмитро Пєсков, наголосивши, що переговорник виконує прямі вказівки Володимира Путіна. Справедливо зазначити, що Дмитрієву було тимчасово скасовано санкції та видано американську візу для можливості приїзду – рішення, яке викликало неоднозначну реакцію як серед політикуму, так і серед широкого загалу в Україні та США.
Під час перебування у Вашингтоні Дмитрієв зустрічається з ключовими американськими чиновниками, зокрема спеціальним представником президента США Стівом Віткоффом. Саме він представляє позицію адміністрації Трампа стосовно подальших дипломатичних контактів із Москвою. Дмитрієв назвав процес відновлення стосунків між США та Росією «складним та поетапним». Це співпало з активізацією дискусій щодо можливого майбутнього України в НАТО та гарантій її безпеки.
Дмитрієв окреслив дуже чітку позицію Москви: членство України в НАТО – «абсолютно неможливе». Він також наголосив, що Росія може сприйняти певні форми безпекових гарантій для України, але конкретики так і не надав. Більше того, російський представник звинуватив Україну в порушенні домовленостей про енергетичні припинення вогню, чим лише посилив напругу навколо свого візиту.
Не обійшлося і без скандалів. Американські критики виступили з жорсткими заявами, назвавши переговори Віткоффа і Дмитрієва небезпечним заграванням з Кремлем. Лунають відкриті звинувачення у просуванні російської пропаганди та спробах легітимізації впливу Росії на американську політику, що може суттєво зашкодити інтересам України та всієї міжнародної спільноти.
Дмитрієв наполягає на важливості діалогу, критикуючи політичні сили, що зацікавлені у напруженості між державами. Він пообіцяв найближчим часом розповісти про результати своїх переговорів детальніше. Кремль, зі свого боку, вже називає питання гарантій безпеки для України «дуже складним».
Тож цей візит – лише один з епізодів у великій геополітичній грі. Чи можливо довіряти заявам Москви? Чи здатні країни домовитися, коли одна сторона активно веде агресивну війну проти її сусіда? І найважливіше: чи не стане така «співпраця» черговою пасткою для міжнародної спільноти і України зокрема? На ці питання має відповісти не лише Віткофф чи Дмитрієв – але й усі ми.
