Попри офіційні заяви Китаю щодо нейтральності у війні в Україні, ситуація виявилась значно складнішою та неоднозначною. Від початку вторгнення Пекін послідовно наголошував на вирішенні конфлікту мирним дипломатичним шляхом, відмовляючись навіть називати цю подію війною і воліючи терміни «українська криза» або «конфлікт». Але чи можна говорити про справжню нейтральність, коли країна фактично підтримує країну-агресора торговельними партнерствами?
Китайський лідер Сі Цзіньпін у розмові з Путіним підкреслював, що Пекін залишається об'єктивним посередником, намагаючись створити сприятливу міжнародну атмосферу для мирних переговорів. Однак недавні новини про затримання двох китайських громадян, які воювали на боці Росії, підривають авторитет і щирість позиції Китаю. Україна заявила про 155 китайських добровольців, що брали участь у бойових діях на боці російської армії. Китайське Міністерство закордонних справ категорично спростувало ці звинувачення, однак не змогло пояснити, як їхні громадяни опинилися у лавах агресора, і пообіцяло провести незалежне розслідування.
Що ж це означає для майбутнього взаємин між Україною і Китаєм та міжнародної позиції самого Пекіна? Безумовно, репутація Китаю — важливого міжнародного посередника — наразі опинилася під великим питанням. Це ставить під сумнів щирість його заяв про мирне врегулювання та нейтралітет. З іншого боку, нещодавні консультації китайських дипломатів з ЄС щодо можливого долучення до міжнародної миротворчої місії в Україні можуть свідчити про спроби змінити ситуацію на користь іміджу Китаю як конструктивного гравця.
Важливо наголосити, що Китай продовжує активно співпрацювати з РФ в економічній та військовій сферах. Особливо це стосується постачання компонентів, які можуть використовуватися у військово-промисловому комплексі. Водночас Пекін публічно застерігає Росію від можливості застосування ядерної зброї як крайнього кроку. Така двозначна позиція викликає тривогу і посилює недовіру до реальних намірів Пекіну з боку міжнародних партнерів України.
Отже, чи дійсно Китай хоче миру, чи намагається балансувати на межі, уникаючи чіткої позиції щодо російських дій? Це питання лишається відкритим і надважливим для розуміння майбутніх політичних процесів, які неодмінно впливатимуть на геополітичну мапу світу.
