Росія висловила готовність до припинення вогню на 30 днів, але висуває ряд серйозних умов. Під час спільної пресконференції з президентом Білорусі Лукашенком, Путін заявив, що Москва готова до такого заходу, якщо він справді стане кроком до миру, а не паузою для перегрупування українських сил. Основні умови Росії — це заборона Україні проводити мобілізацію та припинення поставок західної зброї під час дії перемир'я. Путін стверджує, що такі кроки запобіжать посиленню конфлікту після закінчення перемир'я.
Проте виникає чимало запитань. Як саме планується контролювати припинення вогню та хто забезпечуватиме дотримання умов вздовж 2000-кілометрової лінії зіткнення? Росія наполягає, що всі ці питання мають бути детально узгоджені з Вашингтоном, але поки що деталей такого механізму не озвучують.
Реакція України прозвучала негайно. Президент Зеленський назвав заяву Путіна "передбачуваною та маніпулятивною". Він упевнений, що Росія вкотре намагається використати перемир'я задля власних стратегічних цілей, таких як посилення свого воєнного потенціалу або вирішення проблем на фронті, зокрема поблизу Курська. Попри це, українська сторона підтвердила готовність конструктивно співпрацювати в пошуках стійкого миру та підтримала американську ініціативу щодо безумовного припинення вогню.
Своєю чергою, Сполучені Штати також висувають питання щодо справжніх намірів Москви. Колишній президент Дональд Трамп назвав позицію Путіна "неповною", хоча й визнав, що її можна розглядати як позитивний сигнал. Американська сторона наразі активно веде переговори з російськими представниками, проте детальної інформації щодо їх перебігу поки не надано.
Напруга залишається високою на тлі повідомлень про нові порушення або навіть військові злочини, зокрема відео, що, ймовірно, демонструє страту українських військовополонених з боку російських солдатів. Це ще більше ускладнює переговорний процес і поглиблює недовіру між сторонами.
Отже, навіть попри згоду Москви розглядати пропозицію про тимчасове припинення вогню, тепер стоїть гостре питання — чи дійсно Росія готова піти на реальні поступки для миру, чи це лише ще одна спроба виграти час? Відповідь на це питання багато в чому залежатиме від наступних дій усіх сторін переговорів — насамперед самої Росії.
Чи справді Росія готова до миру, чи це лише трюк для виграшу часу? Питання залишається відкритим.
Росія ніколи не ставила мир на перше місце; її вимоги лише зміцнюють агресію, а не сприяють миру.
Чи може Уряд України довіряти російським обіцянкам, враховуючи їх минулі дії та поточні умови перемир’я?
Чи зможе міжнародне співтовариство забезпечити контроль за виконанням умов перемир’я? Це залишає багато запитань.