Історія про те, як 25 листопада 2024 року в Грузії відбулася перша сесія 11-го скликання парламенту, викликала значний резонанс не лише в країні, а й за її межами. День, який мав позначити нову сторінку в політичному житті Грузії, перетворився на поле для протистоянь та демонстрацій.
Сесія парламенту розпочалася за участі виключно депутатів правлячої партії «Грузинська мрія», яка отримала 89 із 150 місць у парламенті. Водночас опозиційні партії вирішили бойкотувати цей захід. Таке рішення було продиктоване невдоволенням політичною ситуацією в країні та домінуванням «Грузинської мрії», яке, на думку багатьох, веде до згортання демократичних процесів.
На чолі парламентської фракції «Грузинська мрія» стоїть Мамука Мдінарадзе, якому доведеться керувати діяльністю 89 депутатів. Однак постає питання: чи зможуть ці лідери забезпечити стабільність і процвітання для народу, якщо країна розділена на дві політичні половини, кожна з яких бачить свій шлях розвитку?
Тим часом за стінами парламенту лунали голоси протесту. Громадські активісти збиралися для того, щоб висловити своє невдоволення, обурені тим, що опозиція була відсторонена від політичного процесу. Протестувальники навіть вирішили піти на радикальні дії, кидаючи яйця в будівлю парламенту — як символ глибокого розколу та напруженості в грузинській політиці на даний час.
Такі події, як ця, зазвичай викликають одне питання: чи можуть грузини знайти спосіб подолати політичні бар'єри задля спільного блага? Дивлячись на цей день протестів і бойкотів, можна стверджувати, що шлях до стабільності буде довгим та тернистим.
