Сьогодні весь світ обговорює майбутню безпеку України, але чи можуть політичні обіцянки та гарантії стати реальною перепоною для російської агресії?
Міністр оборони Франції Себастьян Лекорню на нещодавньому форумі категорично заявив, що демілітаризація України — абсолютно неприйнятна ідея. Франція чітко дала зрозуміти: сильні Збройні сили України є фундаментом безпеки не лише для самої країни, але й для всієї Європи. Після майже двох років війни цей меседж звучить як ніколи актуально, бо кожен українець знає, чим саме може закінчитися слабкість або компроміс із агресором.
Президент Володимир Зеленський неодноразово наголошував, що будь-які домовленості щодо припинення війни мають супроводжуватись не пустими обіцянками, а чіткими й дієвими гарантіями безпеки. Ми вже маємо гіркий досвід попередніх мирних угод і знаємо, наскільки легко Росія ігнорує підписані нею документи. Тому позиція Зеленського є зрозумілою: гарантії мають бути обов'язковими, конкретними і за участі не тільки європейських партнерів, але й США.
Тим часом, НАТО та американські партнери обрали більш стриману позицію. Генеральний секретар НАТО Марк Рютте та експрезидент США Дональд Трамп в один голос заявляють, що обговорення безпекових гарантій можливе лише після досягнення угоди про мир. Чи не ховається за такою позицією небезпека повторення минулих помилок, коли відкладення важливих рішень породжує ще більше конфліктів та нові втрати?
Однак не можна не помітити позитивних рухів у дипломатичних переговорах, які останнім часом набирають обертів. Нещодавні консультації в Саудівській Аравії дали надію на потенційний прорив. Та чи достатньо цього, щоб українці могли почуватися захищеними після того, як змовкнуть гармати на фронті?
Очевидно одне: без тісної участі США і міцної, активної підтримки всієї європейської спільноти будь-які гарантії безпеки матимуть виключно декларативний характер. Україні і її партнерам важливо навчитися на помилках минулого і забезпечити справжню безпеку, а не тимчасове замороження агресії.
Остаточні рішення щодо безпеки України визначать не лише хід нинішньої війни, а й майбутнє всієї Європи. Чи готові міжнародні партнери до справжньої солідарності, і чи можемо ми вже завтра очікувати конкретних дій, а не лише гучних заяв? Питання залишається відкритим.
