У день Різдва, 7 січня 2025 року, мешканці кількох міст на півдні та сході України прокинулися від дзижчання дронів. Росія розгорнула нову хвилю атак, яка обірвала щонайменше три життя та поранила 23 людей. Зокрема, в Херсоні на автобус у районі Корабельний було скинуто вибухівку, що забрала життя двох людей і поранила ще сімнадцятьох. Для місцевих жителів це вже стало звичною трагічною реальністю. Останнє літо принесло новий рівень напруги, адже дрони, з легкістю керовані дистанційно, перетворилися на щоденну загрозу для цивільних.
Водночас йдуть більш широкі військові операції по всіх напрямках. За декілька днів до нового року, 3-4 січня, російські сили здійснили численні удари дронами і ракетами по українських позиціях, використовуючи різні види зброї, серед яких були С-300, Іскандер-М, та крилаті ракети Х-59/69. Українські сили вибили чимало з цих дронів і ракет, однак деякі все ж досягли житлових і промислових об’єктів, залишаючи за собою руйнування.
Напрямки наступів залишаються незмінними. Хоча російським військам не вдалося дійти до суттєвих успіхів на більшості напрямків, включно з Дніпровським і Харківським, де вони намагалися відтіснити українські сили назад до кордону з Бєлгородською областю, ситуація залишається вкрай напруженою. В Луганській та Донецькій областях ворог також не зробив значних наступів, хоча їхні спроби без зупину тривають.
Для мирного населення, ці атаки приносять невимовні страждання і страх. Щоденний звук повітряної тривоги став нагадуванням, що загроза може з’явитися з будь-якого боку, несучи за собою смерть і руйнування. Херсон досі огорнутий атмосферою латентного страху—місцеві розуміють, що можуть стати мішенню в будь-який момент. І хоча російські влади заперечують свідомі атаки на цивільних, у мешканців Херсона є чимало доказів: соціальні мережі заполонені публікаціями російських солдатів, що хизуються своїми "успіхами".
У цьому конфлікті проявляються не лише тактики залякування, а й неприхованої облуди. Однак, незважаючи на всі випробування, українці тримаються, продовжуючи боротися за своє право жити в умовах миру і гідності. Це боротьба не лише за територію, а за саме серце нації, за її душу, за майбутнє вільного і незалежного життя.




Сумно чути про такі трагедії. Сили українців вражають, вони продовжують боротися за свою свободу і гідність.
Не можна ігнорувати роль України в ескалації конфлікту, адже теж є винуватці в цій ситуації.
Цей безжальний конфлікт забирає життя невинних людей; надія на мир залишається в серцях українців.
Ця жахлива реальність вимагає згуртованості та підтримки, адже кожен день – це боротьба за виживання.
Сумно бачити, як війна приносить стільки страждань. Українці продовжують боротися за мир і свободу!