Останні місяці дипломатичного марафону Дональда Трампа принесли нові перспективи щодо завершення війни в Україні. Але чи справді ця дипломатія приведе до реального миру?
Президент Трамп активно долучився до переговорів, відходячи від попередньої політики свого попередника, Джо Байдена, яка була орієнтована на військову підтримку України. Трамп робить ставку на дипломатичні рішення — і це справді новий поворот у зовнішньополітичній стратегії США. Під час прямих діалогів з Володимиром Путіним він кілька разів висловлював оптимізм та заявляв, що має конкретний, хоч і поки що непублічний план врегулювання конфлікту.
Українське керівництво, втім, ставиться до таких ініціатив з обережністю. Президент Зеленський наголосив на небезпеці перемовин про Україну без України. Більше того, в Києві наполягають, що будь-яке перемир'я має супроводжуватися чіткими і надійними безпековими гарантіями. Зеленський прямо заявив, що будь-яке перемир'я без гарантій лише посилить позиції Кремля.
Проте цікаво, що саме пропонує Трамп секретно? Деякі джерела вказують, що президент США намагається укласти з Києвом угоду про доступ до українських рідкоземельних ресурсів та газових запасів в обмін на довгострокові безпекові обіцянки. Це рішення має сильний економічний підтекст з огляду на інтереси великих американських компаній, таких як TSMC. Сам же Трамп неодноразово демонстрував роздратування через зволікання росіян і відсутність реальних поступок з боку Москви.
Представник США, спецпосланець Кіт Келлог, пожалівся, що поки що «не всі готові йти на поступки». При цьому він стверджує, що Зеленський буцімто готовий бути більш гнучким щодо територіальних питань, але і Росія має відповісти тим самим. Однак Київ цю заяву публічно поки не коментував.
У Європі тим часом спостерігають за цими подіями з дедалі більшою тривогою. Європейські лідери, як-от Урсула фон дер Ляєн, уже заявили про необхідність посилювати оборонну політику ЄС, оскільки дипломатична непередбачуваність США може ускладнити трансатлантичну єдність.
Критики Трампа занепокоєні, що надмірна стратегічна «гнучкість» президента США може створити небезпечний прецедент і підштовхнути Кремль до ще більших провокацій та шантажу, включно з ядерними погрозами.
Отже, дипломатична гра Трампа має неоднозначні перспективи. Мир — мета, яку підтримують усі, але чи зможуть команди Трампа, Зеленського і Путіна збалансувати інтереси без втрат для репутації, безпеки та суверенітету України? Чи доречні такі дипломатичні ходи, якщо ціна їм — довіра до союзників і самоповага України? Це питання, відповідь на яке невдовзі матиме визначальний вплив на подальший розвиток подій.
