Угода з Росією: замаскована небезпека для України
Впродовж найближчих місяців Україна стоїть перед складним вибором: чи погоджуватися на мирні пропозиції Росії, які здебільшого апелюють до втрати суверенітету та території. Пропозиції, що надійшли від Росії у 2022 році, можна охарактеризувати як руйнівний проект для України. Вони містять вимоги щодо передачі Криму та Донбасу, а також деяких інших окупованих територій Росії. Важко усвідомити, що з цим Україна мала б змиритися, при цьому втративши значну частину армії, тоді як національні амбіції на вступ до НАТО та інші міжнародні альянси були б заблокованими.
Жахливий сценарій виходить за межі простої втрати території. Українці можуть стати безпорадними перед обличчям агресії, відрізаними від світової спільноти та позбавленими засобів самозахисту. Такий сценарій нагадує повернення до радянських часів, коли українська ідентичність була систематично поглиблена в рамках політики русифікації.
Спогади про Мінські угоди, підписані в 2014 і 2015 роках, не піднімають духу. Формально невизначені, ці угоди відкрили ящик Пандори для поглиблення конфлікту і не сприяли реінтеграції Донбасу. Результат – соціальний та економічний занепад регіону, що підрило стабільність у всій Україні.
Поточні пропозиції щодо припинення вогню викликають нову хвилю занепокоєння: поділ України вздовж ліній фронту, що фактично визнає російський контроль над Кримом та південним сходом. Для багатьох українців це означає поступку близько 18% території від стану до 2014 року. Навіть якщо це могло б зупинити гарячу фазу конфлікту, ціна надто висока – економічні та територіальні втрати неприпустимі.
Президент Зеленський наголошує, що міжнародна підтримка є ключовою умовою для будь-якого мирного врегулювання. Він вважає, що без 200 000 європейських миротворців Україна залишиться вразливою до подальших російських нападів. Очікуване членство в НАТО є його ідеалом, хоча зустрічає спротив з боку кількох європейських країн та США.
Між тим, українські військові з підозрою ставляться до пропозицій Росії, обтяжених історією зірваних домовленостей. Вони усвідомлюють, що російські умови не прагнуть справжнього миру, а лише підривають суверенітет України.
Отже, перед обличчям цього Україні доводиться шукати підтримку ззовні і чітко усвідомлювати своє місце у світовій системі безпеки. Тільки неухильна рішучість у захисті власних територій та ідентичності допоможе вистояти у важкі часи.
Ситуація справді складна, але Україні потрібна рішучість і міжнародна підтримка, щоб не втратити свою ідентичність.
Необхідно шукати компромісні рішення, а не відкидати всі пропозиції Росії, інакше конфлікт продовжиться безкінечно.
Важливо знайти баланс між миром та збереженням суверенітету, адже ідентичність України під загрозою.
Захист суверенітету та територіальної цілісності України має бути пріоритетом, незважаючи на тиск з боку міжнародних гравців.