Трагедія дітей Кривого Рогу

4 квітня 2025 року стало для України чорним днем. Цього дня мирний та сонячний Кривий Ріг сколихнув потужний вибух російської ракети з касетними боєприпасами, яка поцілила прямо у серце міста, де люди проводили звичайний день. Трагедією стала загибель 18 цивільних мешканців, серед яких дев'ять — діти, що мирно гралися у міському парку. Ще четверо дітей зараз у важкому стані в лікарні, лікарі роблять все можливе, аби врятувати їхні життя.

Дитячий сміх та безтурботність за мить було зруйновано, а на місці, де донедавна панувало життя і радість, тепер залишились тільки уламки та сльози. Переживаючи горе, жителі Кривого Рогу намагаються зрозуміти: що змусило агресора цинічно обрати об'єктом атаки саме звичайний парк та житлові райони?

Міжнародна спільнота не змогла залишитися осторонь. Верховний комісар ООН з прав людини Фолькер Тюрк назвав напад «неймовірним жахом» та наголосив, що це найкривавіша атака на дітей від початку повномасштабного вторгнення. Експерти ООН, які прибули наступного дня на місце трагедії, не виявили жодних військових об'єктів чи підрозділів, спростувавши поширювану російською стороною брехню про нібито зосередження українських військових на території міста. Навпаки, на момент вибуху поряд відбувався звичайний форум косметологів — військових там не було.

ООН прямо називає такі цілеспрямовані удари порушенням міжнародного гуманітарного права, зазначаючи, що подібні дії можуть бути кваліфіковані як воєнні злочини. Втім, через те, що Росія має постійне місце у Раді Безпеки ООН, організація опинилася у непростій ситуації та поки утримується від більш рішучих заяв.

Президент України Володимир Зеленський з відчаєм заявив, що сталося справжнє «масове вбивство», і висловив глибоке незадоволення реакцією влади США, назвавши її занадто стриманою та «неприйнятно слабкою». Він закликав міжнародну спільноту посилити тиск на Москву, а також негайно надати Україні системи протиповітряної оборони, такі як Patriot, для запобігання подібним трагедіям у майбутньому.

Особливо болючим моментом для українського лідера є той факт, що Кривий Ріг — це його рідне місто, місце, де він виріс та провів багато років свого життя. Саме тому трагедія зачепила його настільки особисто та глибоко.

Попри перебування Європи на етапі складних мирних переговорів, Росія знову продемонструвала жорстокість та непередбачуваність своїх дій. Чи можуть після такого жахливого злочину світові лідери продовжувати вести переговори без чітких і рішучих дій проти агресора?

Кривий Ріг сумує сьогодні, а Україна вимагає справедливості та захисту своїх дітей. Важко змиритися з тим, що у XXI столітті, в центрі Європи, війна може забирати найцінніше — життя дітей. Питання до всіх нас: скільки ще повинно відбутися трагедій, щоб світ нарешті розпочав діяти з повною рішучістю?