Нещодавні заяви колишнього президента США Дональда Трампа щодо потенційної анексії Гренландії викликали вкрай гостру реакцію у Данії і самої Гренландії. Звучить як жарт? Проте Трамп поставив питання дуже серйозно, заявивши, що рано чи пізно Сполучені Штати анексують цей найбільший у світі острів заради безпеки міжнародної спільноти.
Навіщо ж Трампу Гренландія? Він наголосив, що регіон Арктики є стратегічно важливим, а навколо гренландських берегів активізуються інші "гравці" — зокрема, Китай та Росія. Щоб показати серйозність своїх намірів, він навіть запропонував відправити до Гренландії 48 американських криголамів.
Але ідея зустріла однозначну та жорстку відповідь з боку данців та гренландців. Розмус Ярлов, голова Данського комітету оборони, прямо заявив, що така спроба могла б спричинити війну між двома країнами-учасницями НАТО. Він також висловив розчарування обережною позицією Генерального секретаря НАТО Марка Рютте, який уникав прямої критики планів Трампа, хоча й наголосив на важливості міжнародної співпраці в Арктиці.
Сама Гренландія не менш категорична у своїй позиції. Прем'єр острівного уряду Муте Егеде вже давно виступає за незалежність, відкрито звинувачуючи Данію у «колоніальних гріхах» минулого, зокрема у примусовій стерилізації гренландських жінок у 1960-х та 1970-х роках. Тим не менш, Егеде заявив, що країна не розглядатиме варіант анексії Америкою жодним чином. Саме населення острова під час голосувань теж давало чіткий сигнал — ні негайній незалежності, ні приєднанню до іншої держави, навіть такої, як США.
На міжнародному рівні ситуація виглядає неоднозначно. Бажання американського експрезидента залучити Гренландію до складу США входить у його ширші геополітичні плани — Трамп порівнює себе з президентом Полком, який значно розширив територію США у 19 столітті. Він хоче повернути країні «колишню велич» шляхом контролю стратегічних територій — таких як Гренландія, Канада чи Панамський канал. Чи можна говорити про новий етап американського імперського мислення?
Поки що міжнародна спільнота наголошує на неприпустимості зміни політичних кордонів силою і нагадує, що спірні території повинні залишатись під захистом міжнародного права, а не амбіцій окремих політиків. Що ж, ми наближаємось до складних питань: чи зможе світ мирно домовитися про Арктику, чи нас чекає новий регіональний конфлікт? Враховуючи становище у світі сьогодні, питання далеке від абстрактного. Як гадаєте ви, чи реальною є загроза масштабного конфлікту через Арктику й Північні території? Поділіться своїми думками.
