Турецька роль у конфлікті в Сирії: Ескалація та міжнародні реакції
Сирійський конфлікт вже кілька років залишається одним із найгарячіших місць на міжнародній арені. Недавні події привернули увагу світу та вкотре підвищили напругу у регіоні. Одним із ключових учасників конфлікту є Туреччина, яка під керівництвом президента Реджепа Тайіпа Ердогана активно втручається у сирійські події.
У 2018 році Туреччина запустила військову операцію "Оливкова гілка" в Афріні, спрямовану проти курдських формувань YPG, які Анкара вважає терористичними. Після захоплення Афріну Ердоган заявив, що турецькі війська рухатимуться до міста Манбідж, яке є під контролем проамериканських курдських сил.
Ця операція, хоча й мала стратегічне значення для Туреччини, стала причиною значних втрат серед мирного населення. Турецькі авіаудари забрали життя десятків цивільних. Разом із про-турецькими сирійськими групами, Туреччина захопила кілька сіл і стратегічних пунктів. У цій військовій кампанії загинуло понад 800 бійців YPG, а Туреччина втратила значну кількість своїх солдатів.
Міжнародна спільнота поділилася на прихильників і опонентів турецької операції. США, Франція та Росія висловили занепокоєння, водночас Німеччина, Велика Британія, Нідерланди та Азербайджан переважно підтримали право Туреччини на захист своїх кордонів.
На тлі цього, сирійські опозиційні сили, за підтримки Туреччини, розгорнули масштабний наступ проти режиму Асада. Операція "Стримування агресії" дала змогу захопити понад 56 сіл у провінціях Алеппо та Ідліб, що стало найбільшим наступом опозиції з березня 2020 року. Підтримка Росії та Ірану для сирійської армії слабшає, оскільки Росія зосередилася на Україні, а Хезболла ослабла через конфлікти з Ізраїлем.
Ця динаміка підкреслює нестабільність регіону та викликає гуманітарні побоювання. Надалі ситуація в Сирії залишатиметься вкрай непередбачуваною, потенційно загрожуючи новими ескалаціями та кризами. Для жителів регіону конфлікт вже призвів до значних втрат, як людських, так і матеріальних, а міжнародна спільнота продовжує шукати шляхи стабілізації ситуації, спостерігаючи за розвитком подій.
