Рішення Угорщини покинути Міжнародний кримінальний суд (МКС) викликало бурхливі дискусії не лише у Європі, але й у світі. Чому ж це важливо і якими можуть бути наслідки такого кроку?
Як повідомив міністр юстиції Угорщини Бенсе Тужон, країна вже готується подати в Національну асамблею резолюцію про свій вихід. Якщо депутати її підтримають—процедура офіційного виходу триватиме майже рік.
Що стоїть за таким несподіваним розвитком подій? Головна причина—останні кроки МКС, зокрема, ордер на арешт прем'єр-міністра Ізраїлю Біньяміна Нетаньягу, якого суд обвинуватив у воєнних злочинах під час конфлікту в Газі. Прем'єр-міністр Угорщини Віктор Орбан не просто категорично відмовився виконати цей ордер, а й запросив Нетаньягу в гості до Будапешта. Орбан назвав рішення суду "політично вмотивованим" і взагалі поставив під сумнів ефективність та нейтральність подібних ордерів.
Міжнародні правозахисники, зокрема Human Rights Watch, вже висловили глибоке занепокоєння ситуацією. Вони наголошують, що Угорщина має виконувати взяті раніше міжнародні зобов'язання, попри політичні та міждержавні відносини. Тим часом Франція, яка раніше підтверджувала готовність виконати зобов'язання МКС, на тлі дипломатичних нюансів також змінила позицію. Ізраїль же оцінив ордери МКС як цілковиту безпідставність і має намір активно їх оскаржувати.
Складність ситуації додає те, що Орбан раніше вже критично висловлювався щодо аналогічних дій МКС, зокрема, видання ордеру на арешт російського президента Володимира Путіна. На думку угорського лідера, подібні рішення не ведуть до миру і загострюють конфлікти.
Чи може цей крок Угорщини спричинити ланцюгову реакцію і підірвати авторитет МКС? Як цей прецедент вплине на міжнародний порядок, в якому вирішуються питання відповідальності за важкі злочини?
Офіційне оголошення про намір Угорщини покинути суд може пролунати вже під час давно запланованого приїзду Нетаньягу до Будапешта. А це може стати гучним дипломатичним жестом, який підкреслює, що права людини та міждержавні стосунки часто стають заручниками геополітичних ігор.
Чи правильно діє Угорщина—відмовляючись виконувати рішення міжнародного органу, чи все ж таки треба зберігати прихильність до загальновизнаних міжнародних пріоритетів та цінностей? Відповідь на це питання важлива для майбутнього не лише Угорщини, а й всього міжнародного співтовариства в цілому.
