Історія російського Чорноморського флоту в контексті українських атак дронами в останні місяці викриває глибоку кризу у здібностях Росії стримувати ці атаки та захищати власні сили. Початок 2024 року став справжньою перевіркою для російського флоту. Одним з перших зазнав ушкоджень великий десантний корабель «Цезар Куніков», атакований українськими водними дронами Magura V5 у лютому.
Наступна хвиля атак у березні призвела до ще більших втрат: патрульний корабель «Сергій Котов» пішов на дно біля Керченської протоки, а у Севастопольський бухті були пошкоджені великі десантні кораблі «Ямал» та «Азов». Сукупно з тим, розвідувальне судно «Іван Хурс» теж зазнало значних ушкоджень.
Травень також не був сприятливим для Росії. Швидкісний катер «Мангуст» був знищений у травні дронами Magura V5, а мала ракетна корабель «Циклон» потонула у Севастополі після удару ракетами ATACMS.
Такі послідовні та руйнівні атаки змусили російське керівництво переглянути стратегію дислокації Чорноморського флоту. Замість застарілих підходів, флот змушений був переміщувати великі кораблі з традиційних баз, оскільки ті ставали легкими мішенями для українських ударних безпілотників.
З української сторони кампанія з використання дронів, таких як Magura V5, демонструє високу ефективність. Удар по російських силах йде не тільки по мілітарних, але й по інфраструктурних цілях, створюючи значні проблеми на стратегічному рівні—скорочення можливостей Росії у воєнному виробництві.
У той же час, використання російських дронів, зокрема «Оріон», виявилось менш успішним. Їх вразливості яскраво підсвітило збиття таких дронів українськими підрозділами, зокрема у Курській області, що вказує на не найкращу адаптованість до умов сучасної війни.
Українські атаки дронами відкрили нову сторінку в конфлікті, підкресливши зрушення у здатності Києва впливати на стратегічне становище Росії не лише у військовому, а й у промисловому контексті. Ці операції підтверджують наростаючу здатність України вести глибокі удари, руйнуючи військово-промисловий потенціал суперника.
