Міжнародний кримінальний суд (МУС) видав ордери на арешт прем'єр-міністра Ізраїлю Біньяміна Нетаньягу, колишнього міністра оборони Ізраїлю Йоава Галланта та лідера ХАМАС Мохаммеда Діаба Ібрагіма аль-Масрі (відомого як Дейф) за підозрою у воєнних злочинах та злочинах проти людства, вчинених у Секторі Газа. Звинувачення стосуються воєнного злочину голодування як методу ведення війни, а також злочинів проти людства, таких як вбивство, переслідування та інші нелюдські дії, що мали місце з 8 жовтня 2023 року до 20 травня 2024 року.
Ці події поставили уряд Великої Британії перед серйозною дипломатичною та юридичною дилемою. Британська влада досі уникає прямого підтвердження, чи буде Нетаньягу заарештований у випадку його візиту до Великобританії. Представник прем'єр-міністра Кіра Стармера заявив, що Велика Британія "завжди дотримується своїх юридичних зобов’язань згідно з внутрішнім та міжнародним правом", не коментуючи конкретні випадки.
Міністр внутрішніх справ Великої Британії Іветт Купер наголосила на незалежності МУС та повазі Великої Британії до міжнародного права. Вона відмітила, що хоч Велика Британія й шанує роль МУС, більшість справ МУС не стосуються британських правоохоронців. Купер уникнула прогнозів, як саме буде реалізовано правові процеси в цьому конкретному випадку, підкресливши необхідність дотримання юридичних процедур.
Юридичні експерти закидають уряду Великої Британії ухильну позицію. Професор кримінального права із Університету Західної Англії Герхард Кемп зазначив, що уряд "ховається за розмитими 'внутрішніми процесами'", аби уникнути чіткого формулювання своїх намірів щодо арешту Нетаньягу. Кемп підкреслив, що Велика Британія як сторона, що погодилася з юрисдикцією МУС, має юридичний обов’язок виконувати ордери на арешт. Він також вказав на невідповідність реакції Великої Британії порівняно з її беззастережним схваленням ордера на арешт Володимира Путіна.
Ця ситуація створює виклики для прем'єр-міністра Кіра Стармера, змушуючи його балансувати між зобов'язаннями згідно з міжнародним правом та політичними реаліями на Близькому Сході. У відповідь на тиск з боку незалежних кандидатів, які підтримують Палестину, уряд Великої Британії прийняв низку кроків, таких як заборона продажу певної військової техніки Ізраїлю та відновлення фінансування Агентства ООН для допомоги палестинським біженцям, що викликало критику з боку Ізраїлю.
Ізраїль відкинув юрисдикцію МУС і назвав ордери "антисемітськими" та "абсурдними". США також розкритикували ці ордери, заявивши, що "немає еквівалентності" між Ізраїлем і ХАМАС. Тож, ордери на арешт Нетаньягу та інших з боку МУС поставили уряд Великої Британії у скрутне становище, де він змушений балансувати між своїми юридичними зобов'язаннями згідно з міжнародним правом та дипломатичними й політичними міркуваннями.
Уряд Великої Британії опинився в складному становищі через юридичні зобов’язання та політичні реалії на Близькому Сході.
Ордери МУС на арешт ізраїльських лідерів є політичним інструментом, що підриває справжні підстави міжнародного права.
Ситуація навколо ордерів МУС підкреслює складність міжнародного права у контексті geopolitичних інтересів держав.
Величезний тиск на британський уряд демонструє складну взаємодію між міжнародним правом і політичною реальністю.