Парламентська історія Європи поповнилась незвичним інцидентом. Євродепутат Пітер Бистрон, представник німецької ультраправої партії AfD, втратив депутатський імунітет через використання нацистської символіки у публікації, яка викликала гучний суспільний резонанс.
Все почалося в липні 2022 року, коли Бистрон поділився фотомонтажем у соцмережах. На зміненій світлині екс-канцлерка Ангела Меркель, канцлер Олаф Шольц та інші провідні політики Німеччини начебто прощаються з послом України в Німеччині Андрієм Мельником, демонструючи нацистський салют. Ця неоднозначна "жартівлива" публікація коштує тепер автору серйозних правових наслідків.
Прокуратура Мюнхена, маючи заява прямих порушень статті про заборону нацистської символіки, ініціювала процедуру зняття імунітету. Цікаво, що перша спроба цього відбулась ще коли Бистрон був членом Бундестагу у 2023 році. Тоді парламент схвалив запит прокуратури, але слідство було зупинено через вибори, які відкрили Бистрону шлях до Європарламенту.
Втім, депутату не вдалося втекти від правосуддя надовго. Юридичний комітет Європарламенту не побачив політичного переслідування у діях прокуратури Німеччини. У результаті закритого голосування на пленарній сесії наприкінці березня – початку квітня 2025 року, Європарламент все-таки позбавив Бистрона депутатського імунітету. Таким чином, німецькі правоохоронці отримали зелене світло для притягнення політика до кримінальної відповідальності.
Однак цей випадок не перший раз, коли ім'я Бистрона з'являється у суперечливих ситуаціях. Раніше журналісти розкрили, що він приховував таємний візит до Білорусі наприкінці 2022 року, не повідомивши про це Європарламент. Здатність європейських політиків приховувати сумнівні подорожі, очевидно, викликає закономірні запитання: чи достатньо прозоро працюють обранці європейців?
Історія з депутатом Пітером Бистроном ще раз нагадує про межі свободи слова та відповідальність, яку мають нести політики за власні дії. Чи стануть такі прецеденти поштовхом для посилення контролю за етичністю поведінки політиків у майбутньому? Як громадяни, що голосують на виборах, ставляться до таких суперечливих вчинків своїх представників? Питання лишаються відкритими, а справа Бистрона показує, що відповіді на них неодмінно знадобляться.
