Європейські лідери активно працюють над зміцненням оборонних можливостей континенту, що має неабияке значення в умовах поточного конфлікту в Україні та можливого скорочення військової підтримки з боку США. Французький президент Еммануель Макрон став рушійною силою у формуванні єдиної європейської оборонної стратегії. Нещодавня зустріч в Єлисейському палаці, в якій брали участь європейські лідери, включно зі британцями, підкреслила необхідність підходу "миру через силу", спрямованого на протидію агресії Росії в Україні. Це передбачає підвищення вартості війни для Росії шляхом санкцій та просування до стійкого мирного договору, а не тимчасового перемир’я.
Історично так склалося, що європейська оборона значною мірою залежала від США, але зростає усвідомлення того, що Європа повинна взяти на себе більшу відповідальність за власну безпеку. Можливість другого президентства Трампа, яке може привести до значного зменшення оборонної підтримки Європи, пришвидшила ці дискусії. Тепер європейські лідери зосереджуються на розвитку власних оборонних можливостей, щоб зменшити цю залежність.
Окрім того, відзначається прагнення збільшити європейські оборонні витрати. Держави-члени ЄС вже витрачають на оборону на €150 мільярдів більше, ніж у попередні роки. Та все ж, питання бюджетних обмежень та необхідність виключення військових витрат із меж європейських бюджетних лімітів залишаються ключовими. Президент Європейської Комісії Урсула фон дер Ляєн підтримує ідею звільнення військових витрат від таких обмежень для сприяння збільшенню інвестицій в оборону.
Також однією з ініціатив є створення справжнього Європейського оборонного союзу. Це включає формування єдиного ринку для оборони та збільшення інвестицій у дослідження, розвиток та закупівлі в оборонній сфері. Фон дер Ляєн виступає за консолідацію оборонних компаній та зміцнення довіри між членами ЄС для покращення колективних оборонних можливостей.
На місці є також плани Великобританії та Франції щодо формування "сил гарантів" для забезпечення безпеки України на випадок нових агресій з боку Росії. Хоча це залишається умовою згоди США на захист, американці вже висловили сумніви щодо участі в цьому і зазначили про відсутність покриття НАТО для європейських миротворців.
Європейські зусилля зміцнення оборони спрямовані на підтримку України у короткостроковій перспективі, а також на розробку довгострокових оборонних планів, які покликані зберігати сильні трансатлантичні зв’язки.
Європа дійсно повинна взяти на себе більше відповідальності за свою безпеку, особливо в умовах непередбачуваності.
Посилення оборони Європи може тільки погіршити ситуацію, замість діалогу варто шукати дипломатичні рішення.
Активні ініціативи європейських лідерів свідчать про зріст усвідомлення необхідності незалежності у сфері безпеки.
Сформування єдиного оборонного союзу допоможе Європі ефективніше реагувати на зовнішні загрози та забезпечити стабільність.