Російський президент Володимир Путін знову загрожує Україні, використовуючи новий ракетний комплекс "Орєшнік" для демонстративного удару по території України. Ця дія стала відповіддю на використання Україною західних озброєнь, що дозволяють завдавати ударів по території Росії, включаючи окупований Крим. Путін не соромиться риторики про можливі атаки на західні країни, які підтримують удари України вглиб Росії, спекулюючи на ядерному арсеналі Росії, щоб стримати західну військову підтримку України.
Застосування ракети "Орєшнік" підкреслює загрозу через її виставлену ядерну спроможність. Проте аналітики Інституту дослідження війни наголошують, що ані сам удар, ані заяви Путіна не є свідченням серйозної зміни в російських можливостях або вірогідності застосування ядерної зброї.
Цей ескалованій курс продовжився 28 листопада, коли Путін оголосив про масований ракетно-дроновий удар по Україні. Завданий удар з використанням 90 ракет та 100 дронів цілеспрямовано був спрямований на 17 об'єктів в Україні. У той же час, Путін стверджував, що Росія виготовляє більше ракет, ніж усі країни НАТО разом, акцентуючи увагу на унікальних можливостях гіперзвукових комплексів Росії.
Урядові посадовці України були попереджені про запланований удар з використанням експериментальної балістичної зброї, та залишається питання щодо відсутності таких попереджень для широкої публіки в центральному Києві.
Внаслідок останніх атак спостерігалися значні перебої з електропостачанням через удари по енергетичній інфраструктурі України. Українські системи ППО змогли збити значну кількість ракет та дронів під час атаки 28 листопада.
Міжнародні аналітики та посадові особи наголошують, що загрози Путіна, особливо ті, які стосуються ядерної зброї, не повинні перешкоджати продовженню підтримки України. Директор Центрального розвідувального управління США Вільям Бернс прокоментував, що ядерна риторика Путіна є проявом "залякування", вказуючи на те, що такі загрози будуть лунати й надалі. Дії та заяви Путіна вказують на ескалацію риторики та військових дій проти України та її західних союзників з акцентом на новому озброєнні та підкресленні військової спроможності Росії.
Загрози Путіна безсумнівно ескалюють напругу, але міжнародна підтримка України залишається ключовою для її безпеки.
Дії Путіна більше свідчать про слабкість, ніж про силу, адже справжня загроза виходить від підтримки України Заходом.
Путін продовжує використання агресивної риторики, але глобальна солідарність з Україною демонструє незламність міжнародної підтримки.
Постійні агресивні дії Росії і демонстрація ядерної потужності не повинні зменшувати підтримку України з боку міжнародних партнерів.