Україна залишається непохитною у своєму прагненні приєднатися до НАТО, проте стикається з істотним опором з боку деяких країн-членів Альянсу, включаючи Німеччину, Словаччину та Угорщину. Проте, якщо членство в НАТО залишиться недосяжним, існують кілька альтернативних шляхів забезпечення безпеки країни.
Президент Володимир Зеленський запропонував створення своєрідного "внутрішнього НАТО" на території України, що передбачає значне підвищення бойових можливостей української армії. Передбачається подвоєння її чисельності та забезпечення високого рівня оснащення і готовності. Такий підхід міг би компенсувати нестачу формального членства у НАТО, зосереджуючи увагу на внутрішній обороноздатності.
Україна також відкидає можливість отримання безпекових гарантій, які б замість повноцінного членства в НАТО. Варто нагадати про нещасливий досвід Будапештського меморандуму 1994 року, коли країна відмовилася від свого ядерного арсеналу в обмін на гарантії безпеки, які, на жаль, не були виконані. Це робить альтернативні гарантії ризикованим варіантом.
Існує можливість обговорення нейтрального чи позаблокового статусу як зразка для України. Це може нагадувати історичну модель нейтралітету Фінляндії та Швеції під час холодної війни. Такий підхід передбачає розвиток потужних та добре оснащених збройних сил, підтриманих значним резервом навченої армії, а також інвестиції в глибоке укріплення, повітряну оборону, системи раннього попередження та електронну боротьбу.
Навіть без членства в НАТО, Україна може зміцнювати свої зв’язки з Заходом через політичні, економічні та безпекові угоди, включаючи потенційне членство в ЄС та двосторонні безпекові угоди із країнами-членами НАТО. Це дозволить Україні отримувати підтримку і співпрацю на міжнародному рівні.
Зважаючи на сильну опозицію з боку Росії, яка сприймає вступ України до НАТО як суттєву загрозу своїй безпеці, компроміс у переговорах можливо вимагатиме від України відмовитися від інтеграційних амбіцій і прийняти нейтралітет. Деякі пропозиції навіть передбачають територіальні поступки з боку України, зокрема, відмову від спроб повернути окуповані території силою.
Незважаючи на складність цього питання, західні партнери України можуть надати підтримку в післявоєнному економічному відновленні та розвитку обороноздатності, що дозволить ефективно протистояти майбутній агресії з боку Росії. Майбутня безпекова політика України може стати комбінацією внутрішнього військового посилення, міжнародних домовленостей та можливої моделі озброєного нейтралітету.
Створення “внутрішнього НАТО” виглядає справедливим рішенням для забезпечення прозорої безпеки України в складних умовах.
Обговорення нейтралітету чи “внутрішнього НАТО” не вирішить проблеми безпеки, лише відтермінує кризу.
Зміцнення власних військових можливостей та міжнародна співпраця є ключовими для забезпечення стабільності в Україні.
Альтернативні гарантії безпеки викликають занепокоєння, враховуючи невиконання попередніх угод і загрози з боку Росії.