Рідкісного ранку на Київщині тишу порушили звуки всепроникаючих атак дронів. Цього разу їх ціль – мирні райони області, місце, де родини зазвичай планують нові проекти, а діти граються безтурботно на подвір’ї. В атаці постраждали вісім приватних будинків, гараж та господарська споруда. Уламки зруйнованих дронів пробили дах багатоповерхівки, розбили вікна і частково знищили одну з квартир.
Один з наших сусідів, пан Андрій, стоячи під пошкодженою стіною, зумів потрапити до безпечного місця вчасно, щоб уникнути травм. Тепер він звертається до своїх друзів і сусідів, ділячись своєю історією пережитого. З іншого боку, у вежі навпроти плакали діти – вікна були розбиті дрібними уламками.
Збитки поширились і на місцевий ринок та приватне господарство. На ринку полум’я намагалось поглинути усе навколо, але завдяки відважним зусиллям пожежників, його вчасно погасили. Це був справжній ґвалт емоцій – радість від того, що ніхто не постраждав, і горе через понівечені домашні стіни.
Дивлячись на небо, кожен із нас відчув полегшення: знищено кілька дронів завдяки системам протиповітряної оборони, вберігши життя й інфраструктуру від ще більше невиправного лиха. Однак, усвідомлюючи, що це частина більш масштабної стратегії військових дій, не можна не запитати себе: скільки ще нам витримувати такі випробування?
Ці чуттєві історії віддзеркалюють лише частину тієї щоденної боротьби, з якою стикаються люди на Київщині та по всій Україні. Хтось може сказати, що це далеко від великих міст, але для нас, приведених у цій реальності, кожен день – це можливість зберегти наш мирний дім. Це історія нескінченної волі жити у власній країні та не втрачати надії у завтрашньому дні, в якому знову відновлюється мирне небо над головою.
