Відмова Богдана Логвиненка від номінації у список «100 людей культури»
Український журналіст і засновник проєкту Ukraïner Богдан Логвиненко зробив сміливий крок, відмовившись від номінації у список «100 людей культури» від видання NV. Його рішення відображає не тільки персональну позицію, а й глибоку критику залучення олігархів до культурних проєктів в Україні.
Причини відмови й резонанс у суспільстві
Логвиненко попросив виключити своє ім’я зі списку номінантів, адже одним з них став Віктор Пінчук — олігарх і зять колишнього президента Кучми. Саме за часів Кучми відбулася масштабна приватизація державних підприємств, яку журналіст пов’язує з корупційними схемами.
Також Логвиненко наголосив на:
- страшних подіях режиму Кучми — вбивствах політичних опонентів і журналістів;
- загадкових смертях, зокрема журналіста Георгія Ґонґадзе;
- аморальності включення олігарха в культурний рейтинг.
Критика організації та експертної ради
Журналіст засумнівався у прозорості формування експертної ради, відповідальної за відбір кандидатів. За його словами, такі ради мають складатися з професійних журналістів і критиків профільних напрямків для запобігання конфлікту інтересів та дотримання етичних стандартів.
Крім того, участь олігарха у проєкті, а також місце проведення церемонії — UNIT.City, пов’язане з бізнесменом Василем Хмельницьким, який, за словами Логвиненка, підтримує авторитарні закони і намагається знищити громадський сектор — підривають довіру до рейтингу.
Цінності понад компромісами в культурній сфері
Незважаючи на це, Логвиненко відзначив заслуги більшості інших номінованих, які гідно представляють українську культуру. Проте власна участь у проєкті була б для нього компромісом із моральними цінностями, особливо в умовах війни, порушень прав людини і політичних репресій в Україні.
Цей випадок підкреслює гостру потребу у:
- прозорості культурних проєктів;
- незалежності від олігархічного впливу;
- етичній чіткості у всі сфери культурного життя країни.
Вплив рішення Логвиненка на культурну спільноту
Крок Богдана Логвиненка є прикладом того, наскільки важливо підтримувати не лише культурні ініціативи, а й зберігати моральні принципи у складних суспільних умовах.
Від того, чи наслідуватимуть цей приклад інші діячі культури та інституції, залежить:
- чесність української культурної спільноти;
- авторитет культурних рейтингів;
- рівень довіри суспільства до культурних ініціатив.
Запрошуємо замислитися над роллю етики у культурному житті України та над тими цінностями, які є незмінними в цьому процесі.



