Початок повномасштабної війни, розв’язаної Росією проти України, схоже на складний сюжет, який зупинив час на позначці 24 лютого 2022 року. Ця дата тепер стала символом для багатьох українців — символом початку боротьби за незалежність, свободу та право на існування. Ситуація загострювалася поступово: ще з листопада 2021 року на кордонах України спостерігалося значне скупчення російських військ. На початку 2022-го, 21 лютого, Росія визнала самопроголошені ДНР та ЛНР, що тільки розширило масштаби конфлікту.
О 3:40 ранку 24 лютого Володимир Путін оголосив про так звану "спецоперацію", прикриваючи вторгнення гучними заявами про "демілітаризацію та денацифікацію" України. На жаль, слова ці стали лише димовою завісою для завданих ракетних ударів по мирних містах — Києву, Харкову, Чернігову, Сумам та іншим.
Приводи, що їх висували російські керівники, — про "захист" донбасівських республік від "геноциду", виявилися очевидними фальшивками, так само як і заяви про "неонацистів" в українському уряді та ядерні амбіції України. Втім, світ розуміє, що ця агресія глибше — вона корениться в прагненні Росії повернути контроль над Україною, у геополітичних амбіціях Кремля та історичних образах.
Війна, що розпочалася у 2014 році, набула нового витка. Російські війська кинули великі сили на Донбас, плануючи захопити стратегічні території. Проте швидкий захват Києва так і залишився ворожим маренням: українці зуміли дати гідну відсіч, попри постійні бойові дії та авіаудари. Ще в березні 2022 року ООН засудила агресію Росії, а Міжнародний суд у Гаазі зобов’язав Росію припинити бойові дії.
Однак боротьба триває й донині. І хоча російські сили намагаються заблокувати ключові транспортні вузли і повторно оточити українські міста, героїчний спротив українців триває. Війна принесла чимале людське горе та зміни на території, але вона стала також символом єдності, непокори й незламності українського народу. Це складний бій за майбутнє, але в ньому пульсує та ж рішучість, що вела країну до незалежності в 1991 році.
