Війна, що триває між Росією та Україною з 24 лютого 2022 року, є надзвичайно складною та багатоаспектною. Початок масованого вторгнення передувала суттєва концентрація російських військових сил уздовж кордону з Україною, незважаючи на офіційні російські заперечення. Ці дії широко інтерпретувалися як підготовка до війни проти України.
В ранкові години 24 лютого російські танкові колони вторглися в Україну через Луганську область. Виступаючи по телебаченню, президент Росії Володимир Путін оголосив про початок "спеціальної військової операції", спрямованої на "демілітаризацію та денацифікацію" України. Це супроводжувалося ракетними ударами по українських військових об'єктах, включно з аеродромами та штабами.
Російські війська наступали з кількох напрямків, зокрема з Білорусі та окупованого Криму. Білорусь активно брала участь, здійснюючи ударні авіасорти проти українських цілей. Російська авіація на початку вторгнення розпочала до 140 вильотів на добу.
Офіційні заяви Путіна намагались виправдати вторгнення, захищаючи мешканців так званих "ДНР" та "ЛНР" від "геноциду" та "тортур", нібито здійснюваних українським урядом. Він також бездоказово звинуватив українську владу в націоналізмі, контролі Заходу та розвитку ядерної зброї в кооперації з НАТО.
Війна продовжується, приносячи значні втрати з обох сторін. Навіть зараз, попри чимало доказів, що агресія розпочалася саме з Росії, Путін звинувачує Україну та Захід у начебто провокуванні війни.
Останні заяви Путіна містять докори щодо несуворого дотримання Мінських угод Україною та Заходом, що, за його словами, підготували Україну до військових дій проти Росії. Він зазначає, що Росія була введена в оману, і що Захід використовував час для підготовки України.
Цей конфлікт є частиною більш широкої війни, що бере свій початок у 2014 році з анексією Криму та початком бойових дій у Донбасі. Ескалація у 2022 році стала новою фазою в розвитку цієї конфронтації, оскільки Росія прагне контролювати стратегічно важливі регіони, такі як Донбас та південь України після невдачі щодо швидкого захоплення Києва.
Війна призводить до великого горя, а мир — до розвитку. Сподіваюсь на швидке припинення конфлікту і відновлення України.
Не можна ігнорувати, що українське керівництво також відповідальне за ескалацію конфлікту, провокуючи Росію своїми діями.
Важливо визнати, що конфлікт має складні корені та багатогранні наслідки для обох держав і їх мешканців.
Війна стрімко погіршує життя людей, викликаючи гуманітарні катастрофи і нищення інфраструктури обох країн.