22 січня і знову 1 лютого 2025 року Україна пережила хвилю повітряних тривог через загрозу ракетних атак з боку Росії. Занурившись у цю ситуацію, важко не відчути напругу, адже тривоги охопили значну частину країни, зокрема Київ та області: Чернігівську, Сумську, Полтавську, Харківську, Дніпропетровську, Донецьку, Черкаську, Кіровоградську та Запорізьку.
Небо над Україною було неспокійне. Загроза виходила з північного сходу, де російські сили намагалися використати свої балістичні ракети. 22 січня тривога гриміла понад 20 хвилин і була знята близько 17:31, але у Сумській області небезпека залишалася. Наступна загроза накрила країну вже 1 лютого о 5:33 ранку — знову через тривогу з того ж північного напрямку.
Особливе занепокоєння викликає постійний статус тривоги у Луганській області та тимчасово окупованому Криму. Ці регіони знаходяться на рубежі, постійно в зоні ризику. Цей статус стає новою нормою, і це робить життя там нестерпним.
Така реальність не є новою для українців. Ми пам’ятаємо багаточисельні випадки, коли подібні тривоги піднімалися у зв’язку з атаками дронів та іншого військового обладання. Наприклад, 20 грудня 2024 року росіяни запустили балістичні ракети по Києву, підсилюючи хвилю напруження.
Ці атаки — це не лише військова стратегія, але й акт агресії, який зачіпає цивільне населення і інфраструктуру. Українська влада разом з міжнародною спільнотою засуджує такі дії як військові злочини, акцентуючи на цілеспрямованості ударів.
Ось так виглядає сучасна війна — тривало і невпинно, коли страх стає частиною буденного життя. І хоча кожна нова тривога б'є по нашій свідомості, вона також загартовує нас у боротьбі за нашу свободу і наше майбутнє.
