24 лютого 2022 року стало днем, який назавжди змінив хід історії України. Це був початок нового етапу російсько-української війни, коли російські війська вторглися на землі нашої держави. Незважаючи на всі запевнення російських чиновників про те, що ніякої атаки не буде, величезні військові сили були зосереджені біля наших кордонів з осені 2021 року. І от, в ту раптову й темну ніч, світ почув оголошення про "спеціальну військову операцію", яку Росія, на чолі з Володимиром Путіним, почала з метою "демілітаризації та денацифікації" України.
Українські міста стали мішенями для масованих ракетних ударів. Величезна кількість персоналу була мобілізована для захисту від вторгнень з різних напрямків: із Росії, Білорусі та окупованого Криму. На ці важкі атаки швидко відреагував президент України Володимир Зеленський, оголосивши воєнний стан і розірвавши дипломатичні відносини з агресором. Відтак, українське небо стало закритим для цивільної авіації.
Світ не залишився байдужим. ООН швидко прийняла резолюцію, осудивши агресію, а міжнародний суд у Гаазі закликав Росію припинити військові дії. Незважаючи на ці міжнародні заходи, Кремль виправдовує свої дії фантазіями про захист від уявної ядерної загрози з України чи загостренням безпекової ситуації через натівську інфраструктуру.
Сподівання Росії на швидку перемогу не виправдалися. Українським збройним силам не тільки вдалося втримати столицю, але й значний опір на сході та півдні країни. Завдяки підтримці міжнародної спільноти, Україна продовжує боронити свою незалежність.
Останнім часом Путін не полишає своїх погроз про готовність до подальшої ескалації, включно з можливим використанням балістичних ракет. За цими заявами, він вбачає винних у ситуації Україну та Захід, нібито за недотримання Мінських угод.
Ця війна уже стала болісним уроком для всієї світової спільноти про вартість миру та незалежності. Історії героїзму та боротьби українців додають хоробрості, вселяючи надію, що правда та справедливість, зрештою, тріумфуватимуть.
