24 лютого 2022 року на світову арену вийшов конфлікт, який змінив усі аспекти життя в Україні та вкотре нагадав про крихкість міжнародного миру. Початок вторгнення, ініційованого президентом Росії Володимиром Путіним, став початком повномасштабної війни, яку російська сторона називає «спеціальною операцією» для «демілітаризації та денацифікації» України.
Цей конфлікт характеризується безперервними й масштабними бойовими діями. Російська армія здійснює авіаудари, артобстріли та ракетні атаки, які руйнують інфраструктуру і забирають життя мирних жителів українських міст, таких як Кривий Ріг та Херсон. На передовій з боку Росії зосереджені значні людські ресурси — понад 150 тисяч солдатів вступили до найактивніших зон бойових дій на сході України.
Путін неодноразово заявляв, що Росія була змушена розпочати цю війну, через те, що Україна нібито «обманула» Росію, як і Захід, не виконуючи Мінські угоди. На його думку, вторгнення слід було б розпочати раніше, щоб протидіяти потенційним військовим діям України та її західних союзників. Більше того, на своїй щорічній «Прямій лінії» у грудні 2023 року він заявив, що міг би вдатися до використання ракет «Орешник», щоб перевірити здатність західних систем протиповітряної оборони.
Міжнародне співтовариство, особливо Захід, активно підтримує Україну в її обороні від агресії. Канцлер Німеччини Олаф Шольц та інші лідери наполягають на необхідності якнайшвидшого завершення війни і досягнення справедливого миру. Проте, незважаючи на продовження боїв, Путін виявив готовність до переговорів, хоча і на своїх умовах. Останнім часом він підкреслив, що був би готовий вести переговори за участі голови українського парламенту, оминувши президента Зеленського, якого вважає «нелегітимним».
Конфлікт затьмарила триваюча криза, що відзначається постійними порушеннями Мінських угод з боку проросійських сепаратистів на сході України. Безпека України зазнала значного виклику з моменту анексії Криму у 2014 році, і Україна з тих пір посилює свою обороноздатність, хоч цього й не визнає Путін як легітимний акт захисту.
Страх та надія йдуть пліч-о-пліч у цій нетривкій реальності, де військові дії, дипломатичні зусилля та складні виправдання становлять нинішню картину українсько-російського конфлікту. Що далі? Які кроки можуть забезпечити мир? Ці питання залишаються відкритими, потребуючи нашого колективного рішення.
