Суд Європейського Союзу постановив, що Мальта має припинити свою програму "золотих паспортів", яка дозволяла заможним іноземцям отримувати мальтійське, а відповідно й європейське громадянство в обмін на значні інвестиції. Це рішення викликало гучний резонанс у Європі, оскільки ставить під сумнів практики інших країн, які могли б розглядати подібні програми.
В обґрунтуванні рішення суд підтримав скаргу Європейської комісії, яка стверджувала, що "золоті паспорти" порушують законодавство ЄС. Головний аргумент полягає в тому, що громадянство не може бути товаром, який можна купити за визначену суму. Це питання піднімає важливу дискусію про цінність громадянства та його значення у глобалізованому світі.
Як функціонувала програма? Іноземці мали можливість придбати мальтійське громадянство, вклавши близько 1 мільйона євро в економіку острова. Це автоматично надавало їм громадянство ЄС, що обходило традиційні критерії набуття громадянства, такі як тривале проживання чи інтеграція. Суд вирішив, що надання громадянства в обмін на інвестиції суперечить принципам ЄС, і Мальта мусить припинити цю практику, інакше буде змушена зіштовхнутися з можливими санкціями.
Уряд Мальти відреагував на рішення, оголосивши про необхідність ретельного вивчення його наслідків. Влада заявила про намір привести законодавство у відповідність до вимог суду. Це важливий крок, який спрямований на відновлення довіри до мальтійської правової системи та забезпечення відповідності європейським нормам.
Відміна програми "золотих паспортів" означає, що Мальта більш не зможе надавати громадянство виключно на основі фінансових внесків. Це підтримує позицію ЄС, що громадянство не повинно бути товаром. Таким чином, рішення Суду ЄС підкреслює необхідність додержання норм законодавства й принципів Європейського Союзу.
Цей випадок став важливим попередженням іншим державам-членам ЄС, адже громадянство — це не просто формальність, а справжня прихильність до європейських цінностей. В той же час це піднімає питання про необхідність обговорення більш чіткого узгодження між національним суверенітетом та законодавством ЄС у такій вагомій темі. Можливо, це навіть спонукає до перегляду підходів до правового регулювання громадянства в різних країнах.
