Маріуполь: ілюзія життя серед руїн

Зруйноване лівобережжя Маріуполя: ілюзія життя в сталевій тиші

Чи було у вашому житті таке місце, яке в уяві завжди залишатиметься домівкою, незважаючи на час та обставини? Для багатьох мешканців Маріуполя це місто завжди було таким місцем. Колись воно вирувало життям, діти грали у дворах, дорослі поспішали на роботу, а вечорами вулиці гриміли сміхом та розмовами друзів. Та сьогодні лівобережжя Маріуполя – це простір порожнечі.

Після приходу російських окупантів, багатоповерхівки, які складали цілі квартали, перетворилися на руїни. Лише порожні ділянки залишилися на місці, де колись вирувало життя. Люди, які втратили не лише дах над головою, а й спогади та відчуття дому, не отримали ніякої компенсації. Ім замість обіцяної відбудови залишили лише мрії про повернення.

Однак окупанти не втратили нагоди пограти в фікцію. Імітація відновлення міста стала ще одним інструментом пропаганди. Наймані підрядники створюють ілюзію активної діяльності, яка насправді є лише театром для камер. Декорації з псевдоремонту фільмуються пропагандистами, щоб зображати ніби активне відновлення та процвітання.

В той самий час, місто стало прибіжищем для переселенців із російського Суджанського району Курської області, які стали першими "біженцями", заселеними у тимчасово окупований Маріуполь. Вони приїхали на місце, яке мало стати новим домом, але замість цього знайшлися на землі, де відлуння ігор пропаганди лежать важким каменем на серці.

Маріупольська міська рада не дозволяє забути правду. Відеокадри, які вони поширюють, чітко показують пустоту – ті місця, де колись кипіло життя, а тепер лише мовчазні руїни свідчать про травму, що її пережило місто.

Ця поразка минулого проявляється у тиші, котра панує на лівобережжі. Але в серцях маріупольців залишається надія, що їхнє місто знову оживе. І хоча фізичні руїни стоять мовчазними свідками, у нашій пам’яті Маріуполь завжди буде сповнений звуків рідного дому.