Історія екскомандира Дмитра Рюмшина та проблема дезертирства в ЗСУ
Історія екскомандира 155-ї бригади Дмитра Рюмшина, який опинився в центрі одного із найрезонансніших випадків військової служби останніх років, вражає масштабом проблеми дезертирства та викликає важливі питання щодо бойової дисципліни і відповідальності в Збройних силах України. Його арешт і тривалий судовий процес стали своєрідним дзвінком тривоги щодо стану військової підготовки та командування.
Проблема масового дезертирства: виклик для ЗСУ
Під час навчань у Франції приблизно 1700 солдатів із 2300 особового складу 155-ї бригади «Анна Київська» залишили свої частини. Частина з них зробила це ще до повернення в Україну, що, за словами слідства, не було належним чином донесено командиром Дмитром Рюмшиним до вищого командування.
Масове самовільне залишення частини – це не просто порушення статуту, а реальна загроза безпеці та бойовій готовності війська. Цей випадок викликав великий суспільний резонанс і поставив під сумнів ефективність контролю і відповідальності в лавах ЗСУ.
Суд і запобіжні заходи: як розвивалася справа
- З січня 2025 року справа Дмитра Рюмшина розглядалася в Печерському районному суді Києва.
- Спочатку застава за його звільнення складала 90 млн гривень, пізніше її зменшили до 27–35 млн.
- Попри це, Рюмшин залишався під вартою понад півроку.
- Неодноразові продовження запобіжного заходу свідчать про складність і серйозність звинувачень у службовій недбалості та самовільному залишенні частини.
- Лише 11 грудня 2025 року Рюмшин вийшов із СІЗО під заставу, що можна вважати початком завершального етапу тривалого правового процесу.
Що цей кейс говорить про військову дисципліну та командну відповідальність?
Справі Дмитра Рюмшина притаманний не лише юридичний аспект – вона висвітлює виклики, з якими стикаються бойові підрозділи у складних умовах навчань і бойових дій. Масове дезертирство вказує на потенційні проблеми морального стану, мотивації та взаємодії в колективі.
Водночас звинувачення проти командира підкреслюють важливість прозорого і своєчасного інформування вищого керівництва про несприятливі ситуації для збереження довіри та належного контролю.
Висновки для покращення військової системи
Цей випадок демонструє, що запобіжні заходи, бойова дисципліна і комплексна підтримка військових повинні бути у фокусі поліпшення військової системи. Для кожного, хто цікавиться станом і реформуванням ЗСУ, історія Рюмшина є уроком, що відповідальність командирів несе вагоме значення для стабільності та ефективності війська.
Підсумовуючи, справа 155-ї бригади демонструє, наскільки критично важливою є підтримка бойового духу, ефективне управління і чітка відповідальність на всіх рівнях. Саме це допоможе мінімізувати ризики масштабного дезертирства і підвищити готовність українських військових частин до виконання своїх завдань.
Якщо вас турбує майбутнє української армії – відстежуйте подальший розвиток цієї справи та долучайтеся до дискусій про шляхи зміцнення ЗСУ.
