Останніми днями січня та початку лютого 2025 року військова ситуація в Україні виявилася надзвичайно напруженою через активність російських сил на різних фронтах. Незважаючи на численні загрози, українські військові демонструють вражаючу стійкість і героїзм, борючись за кожний дюйм своєї землі.
На напрямку Куп'янська російські війська прагнуть закріпити позиції на східному березі Осколу, націлившись на такі ключові пункти, як Куп’янськ, Куп’янськ-Вузловий та Борова. Проте українські захисники не залишають ворогу жодного шансу, успішно відбиваючи атаки на заході від Орлянки та поблизу Дворічни, Петрівки й Степової Новоселівки. Російські атаки часто здійснюють невеликими групами менш підготовлених бійців, які вишукують українські позиції, поки краще підготовлені сили атакують з флангів.
У Лиманському напрямку українські сили зупинили 11 російських атак, продемонструвавши свою витримку та тактичну майстерність. Небезпека триває і на Краматорському напрямку, де бої й досі не вщухають біля Часового Яру, Білої Гори та Передтечиного.
Подібна ситуація і на Торецкому напрямку, де українські воїни дали відсіч 10 атакам, доводячи свою непохитність. На напрямку Покровська напруга наростає — росіяни спробували прорвати оборону українців 54 рази, і шестеро цих сутичок ще тривають.
Чи не найзапекліші бої мали місце в Куп’янському та Харківській області, де російські війська здійснили обмежені наступальні операції, зокрема поблизу Вовчанська, прагнучи відтіснити українців назад до кордону. Однак українські оборонці продовжують люто боротися за свої території.
До цього ж, російські атаки спрямувалися на захоплення решти частини Луганської області та спроби просунутися у східні райони Харківщини й північну частину Донеччини. Оборонні рядки біля Костянтинополя та Роздольного у Новопавлівському напрямку під ворожим наступом зазнали п’яти атак, а на напрямку Оріхова і Придніпровського — українські захисники зупинили численні зусилля ворога, демонструючи, як завжди, свою рішучу волю до перемоги.
За підрахунками, лише в напрямку Курська у січні росіяни втратили понад 8000 солдатів, що свідчить про величезні втрати та виснажливий характер бойових дій. На жаль, гуманітарна допомога стала ще менш доступною, оскільки безперервні атаки ускладнюють рух цивільного населення, особливо в Куп’янській громаді.
Цей період у війні підкреслює не тільки стратегічну напруженість, а й стійкість українського народу, який, попри жахливі втрати та постійний тиск, продовжує обороняти свою землю з гідністю та відвагою.
