З лютого 2022 року, коли російські сили здійснили повномасштабне вторгнення в Україну, Харківська область стала однією з головних арен бойових дій. Російська армія застосувала 20 тисяч солдат, щоб осадити Харків, але вже до кінця лютого відступила, боячись оточення. Україна не залишилась в боргу. Наприкінці 2022 року наші війська розпочали контрнаступ, повернувши під свій контроль більшу частину області.
Перенесімося на два роки вперед. На початку 2024-го російські сили знову почали накопичуватися біля північного кордону області, разом з 50 тисячами солдат. 8 травня вони розгорнули новий наступ, просунувшись на кілометр вглиб України, при цьому масово обстрілюючи Вовчанськ і евакуюючи його мешканців. Також зіткнення пройшли у селах Плетенівка, Гатище та інших.
Проте, 10 травня стало зрозуміло, що російський наступ стикається з серйозним опором. Українські війська повідомляли про активність дронів і великі втрати супротивника. Хоча росіяни змогли захопити деякі території, українські оборонні лінії залишалися міцними, а ледь не щодня проводилися контратаки.
Президент Путін заявив, що прагне створення буферної зони для захисту російської території, заявивши про відсутність намірів захопити Харків. Волелюбні українці, на чолі з президентом Зеленським, в свою чергу, повідомляли, що не дозволять агресору досягти своїх цілей.
Цивільні особи, як завжди, опинилися між двома вогнями. У травні 2024-го російська авіація знов вдарила по Харкову, в результаті чого загинули і постраждали мирні жителі. Цивільна інфраструктура, включно з магазинами та житловими будинками, дуже постраждала.
Станом на початок 2025-го ситуація залишається напруженою, однак російські війська не змогли здійснити значні прориви. Лінія фронту стабілізувалась, а українські військові демонструють, що потужність зброї інколи поступається вірі в свободу і незалежність. Це, без сумніву, лише новий розділ у нескінченній історії опору та віри України в своє світле майбутнє.
