Жорстоке поводження з українськими військовополоненими: факти та наслідки
У нових перехопленнях Головного управління розвідки України (ГУР) зафіксовано лиховісні накази російських командирів, які відкрито наказують жорстоке поводження з українськими військовополоненими. Ці накази включають катування і позасудові розстріли, що свідчить про системну політику російського військового командування щодо знищення полонених. Такі дії є грубим порушенням міжнародного гуманітарного права.
Цілеспрямовані накази на жорстокість
Перехоплення від 10 липня 2025 року зафіксували командувача 155-ї окремої морської бригади Тихоокеанського флоту РФ, який у нецензурній формі наказав підлеглим жорстоко катувати українських полонених, погрожуючи відірвати нігті. Ця бригада має вже документовану історію воєнних злочинів під час окупації Київської області та на інших фронтах. Такий рівень насильства є частиною чіткої стратегії, затвердженої на найвищих рівнях російського командування.
Знищення тих, хто здається в полон
Ще одне перехоплення свідчить про кримінальну політику ліквідації полонених на Новопавлівському напрямку. Командир наказав вбивати всіх, хто складає зброю, залишаючи живою лише одну особу для залякування інших. Такі дії виправдовують “чисельною перевагою” – явне відхилення від норм війни, які забороняють будь-яке насильство над пораненими або тими, хто здається в полон.
Порушення міжнародних норм та системність злочинів
Дані перехоплень з червня по серпень 2025 року підтверджують сталий характер цих воєнних злочинів. Російські військові отримують накази не брати в полон поранених українських воїнів, а розстрілювати їх на місці. Акти тортур і позасудових розстрілів не є поодинокими випадками, а підтвердженою стратегією, що реалізується на різних фронтах одночасно.
Більше 150 задокументованих випадків
ГУР зафіксувало понад 150 випадків незаконного знищення та катування українських військовополонених, що свідчить про системну організацію злочинів на рівні командування. Зокрема, 6 та 22 травня 2025 року зафіксовані розстріли біля Покровського і Новополя відповідно. Ці свідчення є важливою, але недостатньо відомою частиною правди про війну.
Чому важливо знати ці факти?
Публічне визнання цих фактів – ключ до міжнародної відповідальності Росії як агресора. Вони підкреслюють руйнівні наслідки війни на людському рівні та необхідність протидії воєнним злочинам. Ці свідчення підтримують українських захисників і військовополонених, показуючи, що їх не забули і їхня доля має значення.
Заклик до дії
Читачів закликають залишатися інформованими і підтримувати інституції, які документують воєнні злочини. Такі факти потрібно не лише знати, а й активно використовувати у боротьбі за справедливість і притягнення винних до відповідальності. Чемність до військовополонених є не лише моральним обов’язком, а й принципом міжнародного права, який ми маємо захищати разом.
