24 лютого 2022 року стало днем початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну, яке стало кульмінацією багаторічних напружених стосунків та військового нарощування уздовж кордонів з Росією та Білоруссю. Все почалося ще в листопаді 2021 року, коли Росія почала накопичувати свої збройні сили на кордоні з Україною. Попри те, що західні та українські офіційні особи прогнозували вторгнення, керівництво Росії відкидало всі звинувачення в підготовці нападу. Однак на світанку 24 лютого президент Росії Володимир Путін оголосив про "спеціальну військову операцію", мотивуючи це необхідністю "демілітаризації і денацифікації" України.
Це оголошення стало сигналом до ракетних ударів по всій території України, зокрема біля Києва, і вторгнення з різних напрямків, у тому числі з боку Білорусі та Криму. Українські міста такі як Харків, Херсон, Чернігів, Суми та інші стали ареною для входження російських сил. Білорусь зі свого боку забезпечувала Росії підтримку через ракетні удари та авіаційні нальоти зі своєї території.
Перші години нападу змусили українського президента Володимира Зеленського оголосити воєнний стан, закрити повітряний простір для цивільних літаків та розірвати дипломатичні відносини з Росією. У цей же день російська сторона розпочала широкомасштабні військові дії, використовуючи 350 бойових літаків та масивні ракетні удари по українських військових та інфраструктурних об'єктах.
Вже на наступний день розпочалася оборона Києва, і місто стало центром запеклих боїв. Українська армія зуміла вдало опиратися, проводячи контратаки на різних напрямах, зокрема в районах поблизу Києва та на південному фронті до Херсона і Миколаєва.
Міжнародна спільнота не залишилась осторонь. Попри те, що Росія заблокувала в Раді Безпеки ООН резолюцію, яка вимагала б виведення її військ з України, чимало країн висловили підтримку Україні в її боротьбі.
Путін продовжує використовувати пропагандистські наративи для виправдання війни, в той час як Зеленський закликає до міжнародної підтримки і критикує російські спроби маніпуляцій. Конфлікт триває, впливаючи на гуманітарну ситуацію та міжнародні відносини, а наслідки цього вторгнення відчуваються далеко за межами України.
Цей конфлікт призвів до багатьох страждань, але українці доводять свою незламність у боротьбі за незалежність.
Цей текст ігнорує, що України також були провокації, які призвели до загострення конфлікту.
Важливо усвідомлювати, що міжнародна підтримка України може змінити хід конфлікту та створити нові можливості для миру.
Вторгнення Росії в Україну показує, наскільки важливо об’єднуватися у боротьбі за свободу та справедливість.