Чергова історія, яка переплітається з надією, смутком і стійкістю українських родин, які намагаються повернути своїх дітей з тимчасово окупованих територій. Від березня 2024 року, завдяки зусиллям добровольчої організації «Save Ukraine», повернуто ще трьох дітей зі своїми родинами, доводячи загальну кількість повернених до 276 дітей. Це історії, що віддзеркалюють не тільки силу духу, а й труднощі, які доводиться долати.
Одним із прикладів є випадок Надії та її 14-річного сина Михайла. Під час окупації їхній дім піддавався частим обшукам з боку російських військових. У Михайла не було вибору, окрім як відвідувати школу під окупаційним керівництвом, де дітей навчали керувати дронами та користуватися зброєю, а також заохочували доносити на інших. Після втрати чоловіка в умовах окупації, Надія була змушена залишатися через турботу про хвору свекруху.
Інший випадок – це Марина та її 11-річний син Артур. Основні засоби для життя в їхньому регіоні були в дефіциті, доступ до інтернету заборонений протягом чотирьох місяців. Артур пережив такий стрес після мінометного обстрілу, що перестав виходити на вулицю.
Але це лише окремі розповіді серед багатьох. Влада України підтвердила, що понад 19,500 дітей були насильно вивезені на територію Росії, що робить масштаб проблеми величезним і ще невизначеним через постійну окупацію. Незважаючи на це, міжнародна спільнота підтримує Україну – 49 країн вже засудили дії Росії, а Міжнародний кримінальний суд видав ордери на арешт російського президента Володимира Путіна та уповноваженої з прав дитини Марії Львової-Бєлової за незаконне вивезення українських дітей.
Україна продовжує розслідувати можливу участь Білорусі у примусовому переміщенні дітей. Водночас, зусилля як на рівні уряду, так і волонтерів дозволяють поступово повертати дітей додому, зокрема ініціатива «Bring Kids Back UA», завдяки якій до кінця 2024 року повернуто декілька дітей.
Ці виклики вимагають не лише дипломатичних зусиль, але й підтримки та співпереживання кожного, хто може допомогти зберегти дитинство для тих, хто ще може жити невинною радістю.
Вражаючі історії стійкості українських сімей! Сподіваюсь, що більше дітей зможуть повернутися додому.