Повернення останнього захисника острова Зміїний Віталія Гиренка
22 липня 2025 року в Україну повернувся останній захисник острова Зміїний — прикордонник Віталій Гиренко. Він провів у російському полоні понад три з половиною роки. Ця подія стала важливим символом героїзму і стійкості українських захисників, а також знаковим кроком у питанні обміну полоненими між Україною та Росією.
Історія Віталія — це не лише історія мужності, а й історія родинного очікування й надії. Коли він потрапив у полон, його дружина Альона була на останньому місяці вагітності, а їхній син Дмитро тоді знав батька лише з фотографій.
Захист острова Зміїний: легендарний епізод війни 2022–2025 років
Острів Зміїний, що адміністративно належить Одеській області, був захоплений російськими військами в перший день масштабного вторгнення — 24 лютого 2022 року. Український гарнізон із 30 захисників, серед яких був і Віталій Гиренко, отримав ультиматум від російського ракетного крейсера «Москва» здатися.
Їхня відповідь — легендарна фраза «Русский военный корабль, иди на х*й» — стала символом незламності і патріотизму. Попри перевагу ворога, українські прикордонники гідно тримали оборону, але після артилерійського обстрілу більшість із них потрапила в полон.
Умови полону та героїзм військових
Напружена оборона вимагала неймовірної стійкості. Військовий медик Андрій Владиченко, який також перебував у полоні майже два роки, розповідав про надзвичайно важкі умови:
- авіаудари;
- втрату зв’язку з командуванням;
- постійну загрозу життю.
Попри все це, українські військові показали справжню відвагу і не зламалися. У квітні 2022 року українським силам вдалося потопити крейсер «Москва», а 30 червня російські війська змушені були покинути острів, залишивши там техніку і озброєння.
Символіка звільнення Віталія Гиренка
Звільнення Віталія Гиренка — це не просто повернення солдата додому. Це символ завершення важкого етапу оборони острова Зміїний, що стала легендарною сторінкою нашої боротьби. Це також нагадування про те, що навіть у найтемніші часи є місце для надії та стійкості.
Його історія змушує замислитися:
- Як би ми вчинили, опинившись у такій ситуації?
- Чи вистачило б нам сили сказати «ні» страху і не зрадити свою країну?
Підтримка полонених і значення пам’яті про героїзм
Зараз, коли Віталій повернувся додому, ми маємо пам’ятати про його героїзм і підтримувати всіх тих, хто ще перебуває в полоні. Важливо, щоб наша країна й надалі робила все можливе для їхнього звільнення.
Ця історія — про любов до рідної землі, про мужність і незламний дух, який живе в кожному з нас.
Якщо ця історія торкнула ваші серця, поділіться нею з іншими. Разом ми сильніші, а пам’ять про наших героїв — це наш найбільший скарб.
