Те, що сталося 24 лютого 2022 року, залишиться в нашій пам'яті як один з найтемніших днів. Росія почала повномасштабне вторгнення в Україну, і це стало третією фазою тривалої російсько-української війни. Починаючи з листопада 2021 року, російські війська значно нарощували сили вздовж кордонів України з Росією та Білоруссю, що західні та українські офіційні особи розглядали як підготовку до війни.
21 лютого 2022 року Росія визнала так звані Донецьку і Луганську «народні республіки» як незалежні держави, посиливши напругу. А вже на світанку 24 лютого президент Володимир Путін оголосив про початок «спеціальної військової операції» з метою «демілітаризації та денацифікації» України. Ця заява була підтримана масованими ракетними ударами по різних містах України, включаючи Київ та Харків.
Україна негайно зреагувала: президент Володимир Зеленський оголосив воєнний стан і закрив повітряний простір для цивільної авіації. Також було розірвано дипломатичні стосунки з Росією. Українські війська закріпились на лівому березі Дніпра біля Херсона, але острів Зміїний був захоплений росіянами.
На міжнародній арені ООН намагалася донести, що Росія повинна вийти з України, але спроба була заблокована російським вето. Натомість кілька країн утрималися від голосування, включаючи Китай та Індію.
Важливо розуміти, що ці події породили значні людські страждання, руйнування та біженців. І хоча пройшли численні раунди переговорів, суттєвих домовленостей досі не досягнуто. Наміри Путіна включають не лише геополітичні амбіції, але й особисті претензії та бажання помсти, які лежать в основі вторгнення. Україна, втім, продовжує свою боротьбу за незалежність і міжнародну підтримку, навіть перед обличчям такої безжалісної агресії.
