Можливе припинення вогню між Україною та Росією: оцінка перспектив
Минулого тижня міжнародна спільнота знову повернулася до обговорення теми тимчасового припинення вогню між Україною та Росією. Обидві сторони підтвердили, що триває обмін списками умов, які можуть стати основою для перемир’я. Проте виникає закономірне питання — чи можна довіряти щирості таких ініціатив, особливо від Кремля?
Позиція Росії: ультиматум замість компромісу
Представник Кремля Дмитро Пєсков заявив про «готовність» Москви до діалогу щодо режиму тиші, проте супроводив це рядом вимог:
- припинення постачання зброї Україні з боку Заходу;
- згортання мобілізації та призову в Збройні сили України;
- заморожування активної підготовки українських військових.
Фактично, це спроба позбавити Україну можливості на самозахист, що перетворює мирну ініціативу на політичний шантаж. Такі умови важко назвати основою для справжнього діалогу — швидше це спроба нав’язати односторонні поступки.
Президент України Володимир Зеленський, разом із політичною підтримкою таких світових лідерів, як Дональд Трамп та Еммануель Макрон, запропонував 30-денне припинення вогню. Попри конструктивність позиції, Росія використала її не для компромісу, а як інструмент тиску.
Реакція України та Заходу: стримана підтримка
Президент Зеленський чітко заявив: Україна готова розглядати перемир’я лише після повного припинення обстрілів. Уряд жодним чином не готовий до односторонніх поступок, і ця позиція отримала широку підтримку міжнародних партнерів — США, ЄС та інших союзників.
За даними Інституту вивчення війни (ISW), мотивація Росії — не реальний мир, а прагнення виграти час для перегрупування сил. В умовах зміцнення оборони України завдяки західній допомозі, ініціатива тимчасового \”миру\” виглядає як стратегічна пастка.
Чи є це зміною курсу чи лише стратегічною паузою?
На перший погляд, перемир’я може здатися кроком до миру. Проте війна України — це боротьба за свободу, і жодна знижка на \”тишу\” в обмін на послаблення оборони не може бути прийнятною. Справжній мир не починається зі шантажу і не ґрунтується на тимчасовій ілюзії спокою.
Українське суспільство має зберігати пильність і виважено реагувати на ініціативи перемир’я, особливо коли вони надходять з боку агресора. Прийняття таких умов без гарантій — це шлях до помилок минулого.
Висновки: уважність — ключ до безпеки
Формат будь-якого перемир’я повинен враховувати інтереси України та її право на оборону. Без реальних змін у поведінці Кремля та гарантій безпеки — всі розмови про мир можуть виявитися лише діпломатичним камуфляжем для агресивного сценарію.
Слідкуйте за подіями, аналізуйте інформацію з перевірених джерел і діліться нею. В умовах гібридної війни інформація — це ще одна зброя. І ми маємо нею володіти.
